Чебоксари мають місто-супутник — Новочебоксарськ (населення коло 125 тис. осіб). День міста Чебоксари: третя неділя серпня.
Загальна довжина сучасних кордонів міста становить 83,3 км, з них по суходолу — 67 км, вздовж набережної Волги — 16,3 км. Площа міста, разом з заволзькою частиною, становить 23 302 га.
Основні промислові підприємства та комунально-складські заклади об'єднані в промислові зони: Східну і Південну (80 % робочих місць промисловості міста). В центральному секторі міста мешкає близько 7 % населення, зосереджено близько 70—75 % робочих місць невиробничої сфери. Північний сектор — Заволжя — найменш заселений район і характеризується в основному як відпочинкова зона.
У письмових джерелах Чебоксари згадуються з 1469 року, коли московські воїни зупинились тут на своєму шляху на Казанське ханство. Однак як населений пункт він існував набагато раніше. За даними археологічним розкопок на його місці з рубежу XIII–XIV сторіч існувало булгаро-чувашське поселення.
У 1555 було збудовано московську військову фортецю Чебоксари, крім фортець був закладений ще торгово-промисловий посад.
У 1625 в Чебоксарах налічувалось 458 військовослужбовця; за даними 1646 року, в посаді мешкав 661 чоловік.
У 1-й чверті XVIII сторіччя деякі категорії служилих людей (стрільці, козаки) були переведені в податні стани. За результатами 1-ї ревізії 1723 року, в Чебоксарах налічувалось 1924 чол. податного населення (чоловіків); в 1879 мешкало 4498 людей (2308 жін., 2190 чол.), в тому числі 2450 міщан, 277 купців, 146 дворян.
З кінця XVII — початку XVIII сторіччя Чебоксари вважалися великим торговельним містом Поволжя, у 1781 році набули статусу провінційного міста Казанської губернії. На початку XIX сторіччя його населення становило п'ять з половиною тисяч мешканців, а промисловість обмежувалась лісопилкою та декількома невеличкими заводиками. Місто було відоме також багатьма церквами (25 церков и 4 монастирі), а чебоксарські дзвони знали в Лондоні и Парижі.
У XVI — 1-й половині XVII сторіччя в місті були побудовані Введенський собор, 4 монастирі: 2 чоловічих — Троїцький та Преображенський, 2 жіночих — Миколаївський та Благовіщенський, 1 чоловічий пустинь Сретенська (Володимирська, пізніше монастир), 8 церков.
У XVIII сторіччі в Чебоксарах були збудовані кам'яні будинки скарбниці й архіву, магістрату, 10 кам'яних церков. 1880 року тут налічувалось 783 будинки (в тому числі 33 кам'яних), 91 крамниця и магазин, 3 училища, 2 лікарні, 1 банк.
На початку XX сторіччя в місті мешкало 5,1 тис. осіб. Загальна площа території, разом з передмістями: Геронт'ївською слободою, Лакріївкою, Усадкою, Набережною, Кнутихою, Будайкою, Селиванівкою, Якимівою, Свічкиним, становила приблизно 600 га.
Адміністративний поділ
До складу Чебоксар входять три адміністративних райони:
Міський громадський транспорт представлений тролейбусом, автобусом, маршрутними таксі і таксі.
14 січня2020 року відкрито новий міжміський тролейбусний маршрут № 100 «Чебоксари (Червона площа) — Новочебоксарськ (Бібліотека)». Маршрут руху в Чебоксарах пролягає по Президентському проспекту, вулиці Калініна, Марпосадському шосе, у Новочебоксарську — вулицею Радянською. Випуск на лінію становить 4 тролейбуси, інтервал руху — 24 хвилини. На маршруті працюють тролейбуси з можливістю автономного ходу УТТЗ-6241-10-02 «Горожанин» (№ 909—912), які обслуговуються тролейбусним депо № 1 міста Чебоксари.
Чебоксари // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 728.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чебоксари
.svg)
_(1781).svg)
