Після шести місяців у Ньюліні, де він написав свою першу картину, виставлену в Королівській академії мистецтв, «Рибалки лагодять вітрила» (англ.Fishermen Mending a Sail; 1885), він отримав стипендію на подорож і два роки навчався в Італії, перебування там сильно вплинуло на його мистецтво[10]. У Римі він познайомився із художницею Фанні Фаншо Макферсон, з якою вони одружилися 1891 року[8]. 21 вересня 1892 року у них народився єдиний син, Майкл (англ.Michael)[11].
Повернувшись на запрошення Легро, він працював два роки асистентом-майстром у школі образотворчого мистецтва Слейда, де присвятив себе живопису та офорту[10].
Кар'єра
Серед його картин можна назвати «Смерть Торріджано» (англ.The Death of Torrigiano; 1886), «Король-сатир» (англ.The Satyr King; 1889), «Вечеря в Еммаусі» (англ.The Supper at Emmaus) і, мабуть, найкращу його картину «Пан і селяни» (англ.Pan and Peasants; 1893)[10].
Для церкви Авелі, в Ессексі, він написав триптих для вівтаря «Поклоніння пастухів» (англ.The Adoration of the Shepherds) із бічними секціями, що представляють «Святого Михаїла» та «Святого Гавриїла», а також розробив вікно «Воскресіння» (англ.The Resurrection). Його портрети, такі як «портрет Ґ. Ф. Воттса» (англ.GF Watts, RA), королівського академіка, зроблений у манері Легро, демонструють значну гідність і відмінність[10].
Голройд став відомим як гравер з винятковими здібностями, поєднуючи силу з делікатністю та глибокими технічними знаннями в мистецтві. Серед найвідоміших робіт — серії «Монте-Олівето» (англ.Monte Oliveto), «Ікар» (англ.Icarus), «Монте-Субасіо» (англ.Monte Subasio) та «Єва» (англ.Eve), а також роботи «Втеча до Єгипту» (англ.The Flight into Egypt), «Блудний син» (англ.The Prodigal Son), «Сарай на Тадворт-Коммон» (англ.A Barn on Tadworth Common; вигравіровано просто неба) і «Шторм» (англ.The Storm). Його вигравірувані голови професора Легро, лорда Леонарда Кортні, а також «Ніч» (англ.Night), викликають захоплення як знаннями, так і подобою. Його основна робота методом «сухої голки» — «Купальниця» (англ.The Bather)[10].
[у] всіх своїх роботах Голройд демонструє дивовижну щирість, тонке відчуття композиції та стилю, поєднане з незалежним і сучасним почуттям
Оригінальний текст (англ.)
[i]n all his work Holroyd displays an impressive sincerity, with a fine sense of composition, and of style, allied to independent and modern feeling
У 1897 році його призначили першим хранителем Національної галереї британського мистецтва (Тейт)[12][13], а після виходу на пенсію сера Едварда Пойнтера в 1906 році він дістав посаду директора Національної галереї[10]. Багато важливих доповнень до колекції зроблено під час його керівництва, головним з них була «Венера Рокебі»Веласкеса. Він також організував передачу значної частини спадщини Вільяма Тернера до галереї Тейт[14].
↑Chisholm, Hugh, ed. (1922). "Holroyd, Charles". Encyclopædia Britannica. Vol. 31 (12th ed.). London & New York: The Encyclopædia Britannica Company. p. 381.
.svg){kind=small}
