Цинобровий колір

Цинобровий
— Кольорові координати —
HEX #E34234
RGB¹ (r, g, b) (227, 66, 52)
CMYK² (c, m, y, k) (0, 84, 71, 0)
HSV (h, s, v) (5°, 77%, 89%)
¹: Нормалізовано до [0–255]
²: Нормалізовано до [0–100]

Цино́бровий[1], кіноварний — відтінок червоного та помаранчевого кольорів.

Цей колір широко використовувався для розпису в Стародавньому Римі, розфарбованих середньовічних рукописах, у живописі доби Відродження та китайському гончарстві.[2]

Етимологія

Своєю назвою колір завдячує мінералу цинобра (кіновар), із подрібненого порошку якого спочатку й отримували характерний відтінок. Назва ж мінералу походить із грец. κιννάβαρι й запозичена через лат. cinnābaris і нім. Zinnober[3].

Історія

Цей колір широко використовується в мистецтві та оздобленні Стародавнього Риму та Візантійської імперії, потім в ілюмінованих рукописах Середньовіччя, у живописі епохи Відродження, а також у мистецтві та лакованих виробах Китаю[4][5].

Перше задокументоване використання червоного пігменту, виготовленого з меленої кіноварі, датується 8000–7000 роками до нашої ери, і було знайдено в неолітичному поселені Чатал-Гьоюк, що на території сучасної Туреччини. Кіновар добували в Іспанії приблизно з 5300 року до нашої ери. У Китаї перше задокументоване використання кіноварі як пігменту відбулося в культурі Яншао (5000–4000 р. до н. е.), де вона використовувалася для розпису кераміки, для покриття стін і підлоги кімнат і для ритуальних церемоній[6].

Основним джерелом кіноварі для стародавніх римлян була шахта Альмаден на північному заході Іспанії, де працювали в'язні. Оскільки ртутна руда була дуже токсичною, термін перебування в шахтах був майже гарантованим смертним вироком.

Див. також

Джерела

  1. ↑ Цинобровий. Російсько-українські словники (укр.). 27 жовтня 2009. Процитовано 24 грудня 2018.
  2. ↑ Artists' Pigments: A Handbook of their History and Characteristics / Gettens, R. J., Feller, R. L. & Chase, W. T. — New York: Oxford University Press, 1993. — С. 159.
  3. ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — С. 250. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  4. ↑ Gettens, R. J., Feller, R. L. & Chase, W. T., Artists' Pigments: A Handbook of their History and Characteristics, New York: Oxford University Press, 1993, p. 159.
  5. ↑ Cox, Robert E. (2009). The elixir of immortality: A modern-day alchemist's discovery of the philosopher's stone. Rochester: Inner Traditions. с. 22—23. ISBN 978-1-59477-303-7.
  6. ↑ Hirst, K. Kris (25 серпня 2020). Cinnabar, the Ancient Pigment of Mercury. ThoughtCo. Процитовано 4 лютого 2018.