Церква святого Кирила Турівського і всіх святих заступників білоруського народу

Церква святого Кирила Турівського і всіх святих заступників білоруського народу
51°37′00″ пн. ш. 0°11′05″ зх. д. / 51.6167° пн. ш. 0.1847° зх. д. / 51.6167; -0.1847
Тип спорудиGreek Catholic churchd
Розташування Велика Британія, Лондон
АрхітекторTszwai Sod
Початок будівництва2017
Будівельна системадерево
НалежністьБілоруська греко-католицька церква
ЄпархіяЛондонська єпархія Пресвятої Родини
Настоятельо. Сергей Стасевич
Оригінальна назваангл. Church of St Cyril of Turau and All the Patron Saints of the Belarusian People
біл. Царква Святога Кірылы Тураўскага і ўсіх святых апекуноў беларускага народа
ПрисвяченняКирило Туровський
Вебсайтbelaruschurch.org.uk
Церква святого Кирила Турівського і всіх святих заступників білоруського народу. Карта розташування: Велика Британія
Церква святого Кирила Турівського і всіх святих заступників білоруського народу
Церква святого Кирила Турівського і всіх святих заступників білоруського народу (Велика Британія)
Мапа
CMNS: Церква святого Кирила Турівського і всіх святих заступників білоруського народу у Вікісховищі

Церква святого Кирила Турівського і всіх святих заступників білоруського народу — білоруський греко-католицький храм, розташований у Лондоні в районі Північний Фінчлі.

Будівництво

Церква була побудована при білоруському релігійному і культурному центрі в північному Лондоні, до якого також входять бібліотека, музей маєтку Франциска Скорини та громадський центр Marian House. Храм був освячений на честь шанованого Білоруською як православною, так і греко-католицькою церквами святителя Кирила Турівського, і став першим дерев'яним храмом, побудованим у Лондоні після Великої пожежі 1666 року. Церква стала першим в Західній Європі меморіалом жертвам Чорнобильської катастрофи і першою білоруською греко-католицькою церквою, побудованою за межами країни[1].

Будівництво розпочалося у листопаді 2015 року, закладка фундаменту була завершена в січні 2016-го. Закладний камінь з мощами святога апостола Варфоломія для церкви був привезений із Друї, з костелу Святої Трійці колишнього монастиря Маріан[2]. Освячення відбулося 17 грудня 2016 року за участю Апостольського нунція у Великій Британії Антоніо Менніні, єпископа Гліба Лончини української греко-католицької єпархії Пресвятого Сімейства, єпископа-помічника Римсько-Католицької Вестмінстерської дієцезії Джона Шеррінгтона, а також Апостольського візитатора для греко-католиків у Білорусі Сергія Гаєка, в присутності представників білоруської діаспори у Великій Британії[3].

Освячення закладного каменя майбутньої церкви, 7 лютого 2016

Ініціатором будівництва був священик Української католицької місії візантійського обряду отець Сергій Стасевич. Автором проекту церкви виступив британський архітектор і прихожанин Білоруської церкви Цзивай Со. Проект церкви базується на архітектурі білоруських дерев'яних храмів і характерних особливостях білоруського бароко[4].

Премії, подальша історія

Проект церкви був удостоєний декількох архітектурних премій і заслужив позитивні відгуки британських архітектурних критиків і журналістів[5].

При будівництві храму в ньому відбулося поховання праху, а в травні 2017 року було освячено надгробний кіот-пам'ятник з іконою Георгія Побідоносця на честь британської поетеси і перекладачки з білоруської та української мов Віри Річ[6].

Примітки

  1. ↑ www.architecture.com > RIBA London Award winners > Belarusian Memorial Chapel
  2. ↑ «Камень з Друі стаўся краевугольным для беларускай царквы ў Лондане» [Архівовано 2017-08-30 у Wayback Machine.]. Krynica.info, 8 лютага 2016.
  3. ↑ У Лондане асвяцілі беларускую царкву — Belarusian Church in London, 16/01/2017
  4. ↑ So, Tzswai. «Remembering Chernobyl: A New Chapel for London's Belarusian Catholics». Oremus: Westminster Cathedral Magazine [Архівовано 24 березня 2016 у Wayback Machine.] (196): 20.
  5. ↑ Беларускую царкву ўключылі ў лік самых энэргаэфэктыўных будынкаў Лёндана — Антон Трафімовіч, Радыё Свабода, 9 чэрвеня 2017 г.
  6. ↑ Blessing of the shrine of St. George and Divine Liturgy in memory of Vera Rich. Архів оригіналу за 30 серпня 2017. Процитовано 22 березня 2020. [Архівовано 2017-08-30 у Wayback Machine.]

Посилання