«Цеглина» (англ.Brick) — американський детективний трилер режисера Раяна Джонсона у жанрі неонуар. У головній ролі — Джозеф Гордон-Левітт. Прем'єра відбулась 2005 року на Sundance Film Festival.
Сюжет
Дії розгортаються у сучасній (2005 рік) школі у Південній Каліфорнії. Брендан Фрай (Джозеф Ґордон-Левітт), учень звичайної каліфорнійської школи, отримує записку від своєї колишньої дівчини Емілі (Емілі де Рейвін) із проханням прийти у певне місце для зустрічі. Там Брендан отримує дзвінок у телефонну будку: Емілі істерично намагається щось йому сказати, лунає кілька незрозумілих слів: «цеглина», «таг», «фріско», «штир», і раптом кидає трубку.
Брендан розуміє, що дівчина потрапила у біду, тому вирішує за допомогою кількох зачіпок знайти її та з'ясувати, що сталося. У цьому йому допомагає інформатор на прізвисько «Мозок» (Метт О'Лірі). Через два дні, відповідно до записки, яку він знайшов у шкільному театрі, він приходить до стічної канави у придорожному тунелі, де знаходить тіло Емілі, і чує звуки кроків людини, що втікає геть.
Після смерті Емілі Брендан намагається знайти винного у її смерті. Під час розслідування цієї справи у Брендана з'являється коло підозрюваних, серед яких: популярна у школі Лора (Нора Зегетнер), злочинець Таг (Ноа Флісс), наркозалежний Дод (Ноа Сіган), театральна актриса Кара (Меган Гуд), спортсмен Бред (Браян Дж. Вайт), і наркобарон «Голка» (Лукас Гаас).
У результаті свого розслідування він опиняється у епіцентрі місцевої злочинної змови.
У США фільм вийшов на екрани 7 квітня березня 2006 року у 2-ох спеціалізованих кінотеатрах. У Великій Британії аудиторії картину було представлено 12 травня. За різними даними бюджет фільму склав $400—500 тис.; а касові збори склали близько $2 млн у США; загальні ж касові збори ледь не сягнули $4 млн.[1]
Home media
Реліз фільму для США і Канади на DVD відбувся 8 серпня 2006 року як частина серії «Spotlight Series» компанії Focus Features . До диску увійшли: вибірка "вирізані і розширені сцени з вступом від Джонсона; обговорення фільму за участі Нори Зегетнер і Ноя Сеґана; і аудіокоментар із Раяном Джонсоном, Норою Зегетнер, Ноєм Сеґаном, художником-постановником Джоді Тілленом і художником із костюмів Мішель Пош
Реліз фільму на DVD для Європи (без України, Білорусі і РФ), Середнього Сходу, Єгипту, Японії, Південної Африки відбувся 18 вересня 2006 року.
Рецензії
У цілому, відгуки про картину були теплими. На сайті Rotten Tomatoes фільм отримав 80 % «свіжості», спираючись на 137 коротких відгуків,[2] і став 35 номером у списку газети Entertainment Weekly «50 найкращих фільмів випускників школи».[3] На основі 34 коротких відгуків у інтернеті сайт Metacritic присудив картині 72 пункти зі 100 (рейтинг «уцілому добре»).[4]
«Цеглині» присудили 489-ту позицію в журналі «Empire» за 2008 рік у списку 500 найвидатніших фільмів усіх часів.[5]
Музична тема і саундтрек
Музику до фільму«Цеглина» написав двоюрідний брат Джонсона, Нейтан Джонсон, за участі гурту The Cinematic Underground. Музика до фільму перегукується зі стилем, відчуттям і загальною текстурою фільмів нуар. Музичну тему написано для традиційних інструментів: піаніно, труба і скрипка, а також для унікальних і нововинайдених інструментів: вино-фон, металофон, зламане пианино, дверці-шафи й кухонне-начиння. Усю цю музику Нейтан Джонсон записав у власній квартирі в місті Борнмуті за допомогою одного мікрофона і комп'ютера PowerBook. CD з саундреком до фільму вийшов у світ 12 березня 2006 року на студії «Lakeshore Records». На додаток до Джонсонових тем, він включає пісні рок-гурту The Velvet Underground, австрійського музиканта Антона Караса (чесько-угорського походження) і Кея Армена, пісні «Frankie and Johnny» у виконанні Бенні Беріґена «The sun whose rays are all ablaze» у виконанні Нори Зегетнер. Нейтан Джонсон підтвердив думку про вплив тем із фільму Твін ПіксДевіда Лінча.[6]
2006 — дві номінації на премію «Незалежний дух»: премія імені Джона Кассаветіса (Раян Джонсон, Рем Бергман, Марк Метіс) та продюсерська премія (Рем Бергман)
Джерела
↑Brick. Box Office Mojo. Internet Movie Database. Архів оригіналу за 9 липня 2013. Процитовано 20 лютого 2008.