Морський порт Хоніара походить від невеликого рибальськогоселища під назвою Нахо-ні-Ара, яку можна перекласти як «місце, де зіштовхуються східний та південно-східний вітри». Під час другої світової війни місто, як і весь архіпелаг, було окупованеЯпонією. В 1943 році острови були звільнені від японців. Місто Хоніара заснували британці, які після закінчення війни повернулись на острови. В липні 1978 року Хоніара одержала статус столиці, в зв'язку зі здобуттям незалежності Соломоновими островами.
Клімат
Місто лежить у зоні екваторіального клімату. Найтепліший місяць — січень з середньою температурою 27,2 °C (81 °F). Найхолодніший місяць — липень, з середньою температурою 26,1 °С (79 °F).[1]
Хоніара розвинулась економічно набагато швидше, ніж інші частини Соломонових островів; упродовж 1960—1970-х років близько двох третіх інвестицій у економічний розвиток країни припадало на розвиток інфраструктури Хоніари, попри те що лише близько п'яти відсотків тодішніх громадян Соломонових Островів проживали тут[2]. Подібно до Тулагі місто не сильно зросло в процесі індустріалізації[3]. За словами Тревора Софілда, «Магазини і бізнеси в цих центрах приносили користь урядовим посадовцям, бізнесменам-емігрантам, плантаторам і торговцям. Подібно до багатьох постколоніальних міст, Хоніара все ще віддзеркалює політичну, економічну і культурну структуру своєї колишньої метрополії більше, ніж національні риси суспільства Соломонових Островів»[3].
Краєвид Хоніари.
Хоніара є плацдармом для туризму на Соломонових Островах. Туристичний офіс країни під назвою Solomon Islands Visitors Bureau розташований на головній вулиці міста Mendana Avenue, між Яхт-клубом і популярним готелем Solomon Kitano Mendana Hotel. Його службовці забезпечують туристів інформацією, а також попереджають про їх прибуття дома для гостей у віддалених районах. Хоніара має кілька банків, включаючи Westpac Bank, ANZ Bank і Національний банк[4]. Місцевий порт має змогу приймати як національні, так і міжнародні кораблі[5].
Злочинність завдала дуже серйозної шкоди економіці міста, починаючи з кінця 1990-х років, оскільки туристичні організації радять утримуватися від відвідин островів. Особливо це було помітно у 2002 і 2003 роках в самий розпал злочинності[6]. 1998 року країна заробила від туризму $13 млн $, а 1999 — лише 629 тис. $, а це означає, що в середньому відвідувачі тратили по 254 $ за візит (близько 35 $/день)[6]. Того року галузь туризму принесла економіці країни лише 4,38 % загального ВВП.[6].
Морський порт у Пойнт-Крус є головним портом Соломонових островів. Сюди можуть заходити кораблі з осадкою до 6 метрів. Звідси ж працюють служби пасажирських катерів. Оператори MV Pelican Express та MV Solomon Express пропонують послуги щотижневих рейсів у Малаїта і міста західних провінцій (Мбунікало, Сеге, Норо, Гізо тощо).[7]
