Ханіва (яп.埴輪, はにわ, «глиняне коло») — японськікерамічніскульптуриперіоду Кофун у вигляді циліндроподібних труб, посуду, тварин і людей , що ставилися на вершинах і схилах курганів — могилах давньояпонських монархів та аристократів.
Класифіація
Ханіва поділяються на дві великі групи:
Циліндричні ханіва (円筒埴輪)
Звичайні циліндричні ханіва (筒形円筒埴輪)
Квіткоподібні циліндричні ханіва (朝顔形円筒埴輪)
Морфоподібні ханіва (形像埴輪)
Хатоподібні ханіва (家形形像埴輪)
Ханіва знарядь (器財形像埴輪)
Ханіва тварин (動物形像埴輪)
Ханіва людей (人物形像埴輪)
Циліндричні ханіва
Циліндричні ханіва поділяються на звичайні циліндричні ханіва (筒形円筒埴輪), які являють собою циліндричну трубу, а також квіткоподібні циліндричні ханіва (朝顔形円筒埴輪), у верхній частині труби яких прикріплено глечик з широким горлом. Ці два типи є основними типами хані́в, що були поширені впродовж усього періоду Кофун, з кінця 3 до 7 століття. Звичайні циліндричні ханіва виникли на основі циліндричної турбоподібної підставки з випаленої глини, що встановлювалася на могилах в пізньому періоді Яйой, у 2 — 3 століттях, а квіткоподібні циліндричні ханіва — на основі таких самих підставок, на які клався глечик або глекоподібне знаряддя.
Морфоподібні ханіва
Ханіва коня у збруї.
Морфоподібні ханіва поділяються на хатоподібні ханіва (家形埴輪), ханіви знарядь (器財埴輪), ханіви тварин (動物埴輪) і ханіви людей (人物埴輪). Усі типи виникли не одночасно, а поступово, у результаті розвитку техніки вигтовлення хані́в.
Найстарішим типом морфоподібних хані́в були хатоподібні ханіва, які відомі з 4 століття. Вони нагадували по формі хати і будинки з глини, встановлені на циліндричні підставки. У 2-й половині 4 століття з'явилися ханіви знарядь — шоломів, щитів і обладунків, а також ханіва у формі птахів. У 5 столітті розвиток отримали ханіви тварин, особливо коней, і людей.
У 6 столітті в регіоні Кінкі виробництво і використання хані́в прийшло до занепаду, однак знайшло своє продовження в регіоні Канто до 7 століття. Особливо регіональні морфоподібні ханіва пізньої доби відрізняються якістю виготовлення і мистецькою цінністю.
Виробництво хані́в базувалося на техніці обробки глини періоду Яйой та техніці виготовлення кераміки хадзікі. Проте з 5 століття, завдяки поширенню техніки виробництва кераміки суекі з'явилися ханіва зроблені за цим новим методом.
Використання
В японській хроніці «Ніхон сьокі» винайдення ханіва приписується Імператору Суйніну, який замінив ними жертвоприношення людей і тварин. Однак ця легенда ставиться більшістю японських науковців під сумнів. У історіографії 2-й половині 20 століття засновником ханіва вважався рід гочарів Хадзі (土師氏), вихідців з материка.
Ханіва використовувалися на могилах і курганах померлих давньояпонських монархів і знаті. Скульптури встановлювалися по колу на вершині кургану, а також у декілька рядів на його схилах. Вони визначали священний простір потойбічного світу, куди простим смертним було заборонено заходити. Хатоподібні ханіва служили тимчасовим пристанищем покійного, зброя і знаряддя відлякували злих духів, тварини і люди символізували прижиттєві обряди і управління покійного.
