Хайтем бен Тарік Аль Саїд

Хайтем бен Тарік Аль Саїд
هيثم بن طارق آل سعيد‎
Султан Оману
з 11 січня 2020
Попередник: Кабус бін Саїд
 
Народження: 11 жовтня 1955(1955-10-11) (69 років)
Маскат, Султанат Маскату й Оману[1]
Країна: Оман
Релігія: іслам
Освіта: Пембрук-коледж[2], Університет Оксфорда (1979)[3], Q12192620?[2] і Brummana High Schoold (1972)
Рід: Бусаїди
Батько: Тарік бен Таймурd
Мати: Shawana bint Hammoud Al Busaidiyahd
Шлюб: Ahad bint Abdullah Al Busaidiyahd
Діти: Theyazin bin Haitham Al Saidd і Bilarab bin Haitham Al Saidd
Нагороди:
Королівський Вікторіанський орден орден Святого Михайла і Святого Георгія Grand Cross of Honor for Services to the Republic of Austria почесний знак «За заслуги перед Австрійською Республікою» Орден Нілу орден аль-Халіфа Орден Хусейна ібн Алі Вищий Орден Відродження орден Мубарака Великого Order of Oman Order of the Renaissance of Oman Орден короля Абдулазіза-аль-Сауда

Order of Al-Saidd

Посвячення[d]

 орден Заїда

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Хайтем бен Тарік Аль Саїд (араб. هيثم بن طارق آل سعيد‎; нар. 11 жовтня 1954) — султан Оману (з 11 січня 2020)[4][5], колишній міністр закордонних справ та міністр спадщини і культури Оману[6][7].

Життєпис

Народився 11 жовтня 1954 року в Маскаті, Султанат Маскат і Оман. Член правлячої династії Оману Аль Саїд. 1979 закінчив Програму дипломатичної служби Оксфордського університету[8]. Аспірантуру проходив в коледжі Пемброк.

На початку 1980-х він був першим керівником Оманської футбольної асоціації та був ентузіастом спорту в країні[9].

До призначення на посаду султану був міністром спадщини й культури[8], заступником міністра закордонних справ з політичних питань (1986—1994) і генеральним секретарем Міністерства закордонних справ (1994—2002)[10][11]. Зазвичай саме він представляє Оман закордоном[8].

Голова комітету розвитку країни «Оман-2040»[12], почесний президент Оманської асоціації інвалідів та почесний президент «Омано-японської асоціації дружби».

Султанство

10 січня 2020 помер бездітний султан Кабус бін Саїд[13][14].

Згідно з статтею № 6 конституції Оману, керівна сім'я після звільнення місця керівника країни має протягом 3 днів обрати наступника престолу. Хайтем бен Тарік Аль Саїд був названий наступником за спеціальним заповітом на екстреній сесії Ради Оману в Аль-Бустані, після чого новий султан склав перед Радою Оману присягу[4].

Примітки

  1. ↑ Who is Sultan Haitham bin Tariq al-Said, the successor of Sultan Qaboos? — 2020.
  2. ↑ а б https://omannews.gov.om/%D8%AC%D9%84%D8%A7%D9%84%D8%A9-%D8%A7%D9%84%D8%B3%D9%84%D8%B7%D8%A7%D9%86
  3. ↑ https://ampw.gulf-times.com/story/653088/Who-is-Sultan-Haitham-bin-Tariq-al-Said-the-succes
  4. ↑ а б Новим султаном Омана став колишній міністр культури. Укрінформ. 11 січня 2020. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 11 січня 2020.
  5. ↑ Oman's new ruler Haitham bin Tariq takes oath: newspapers. Reuters (англ.). 11 січня 2020. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 11 січня 2020.
  6. ↑ Cabinet of Ministers. Oman News Agency. Архів оригіналу за 31 March 2015. Процитовано 31 березня 2015. [Архівовано 2015-03-31 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Appointing a Minister of Heritage and Culture, Royal Decree No11/2002, issued on February 14, 2002, published in issue 713 of the Official Gazette
  8. ↑ а б в Haitham bin Tariq appointed new ruler of Oman. Arab News. 11 січня 2020. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 11 січня 2020.
  9. ↑ New Oman ruler chosen by agreement, or secret letter. France 24 (англ.). 11 січня 2020. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 11 січня 2020.
  10. ↑ Oman, Ministry of Legal Affairs (1986). Royal Decree No. 2/86. Official Gazette.
  11. ↑ Oman, Ministry of Legal Affairs (1994). Royal Decree No. 110/94. Official Gazette.
  12. ↑ The New Sultan of Oman: Haitham Bin Tariq Al Said. gulfnews.com (англ.). Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 11 січня 2020.
  13. ↑ «Візіонер сучасності». Зеленський висловив Оману співчуття після смерті султана. Архів оригіналу за 21 лютого 2022. Процитовано 11 січня 2020.
  14. ↑ Новий султан Омана приніс присягу. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 11 січня 2020.

Джерела