Філоненко Віктор Лазарович

Філоненко Віктор Лазарович
Народився1 листопада 1933(1933-11-01)
село Бурківка, тепер Ніжинського району Чернігівської області
Помер2003(2003)
місто Київ
Країна СРСР
Національністьукраїнець
Діяльністьдержавний діяч
Alma materНаціональний університет біоресурсів і природокористування України
ПартіяКПРС
НагородиОрден Жовтневої РеволюціїОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного ПрапораОрден «Знак Пошани»Орден Дружби народівПочесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР

Віктор Лазарович Філоненко (1 листопада 1933(19331101), село Бурківка, тепер Ніжинського району Чернігівської області — 2003, місто Київ) — український радянський партійний діяч, голова Чернігівського облвиконкому. Член Ревізійної комісії КПУ в 1976—1981 р. Кандидат у члени ЦК КПУ в лютому 1981 — жовтні 1982 р і у 1986—1990 р. Член ЦК КПУ в жовтні 1982 — лютому 1986 р. Депутат Верховної Ради УРСР 9—11-го скликань. Заступник голови Верховної Ради УРСР 10—11-го скликань (у 1978—1981 роках).

Біографія

Народився в родині службовця. У 1957 році закінчив Українську сільськогосподарську академію.

У 1957—1961 роках — завідувач ремонтних майстерень Ічнянської машинно-тракторної станції, директор Ічнянської ремонтно-технічної станції Чернігівської області.

Член КПРС з 1959 року.

У 1961—1963 роках — 2-й секретар Чернігівського обласного комітету ЛКСМУ. У січні 1963 — грудні 1964 року — 1-й секретар Чернігівського промислового обласного комітету ЛКСМУ.

У січні 1965 — грудні 1966 року — голова виконавчого комітету Борзнянської районної ради депутатів трудящих Чернігівської області.

У грудні 1966 — 1969 року — 1-й секретар Варвинського районного комітету КПУ Чернігівської області.

У 1969—1970 роках — голова Чернігівського обласного об'єднання «Сільгосптехніка».

У 1970—1973 роках — секретар Чернігівського обласного комітету КПУ.

У квітні 1973 — березні 1981 року — голова виконавчого комітету Чернігівської обласної ради депутатів трудящих.

13 березня 1981 — листопад 1985 року — голова Державного комітету УРСР по виробничо-технічному забезпеченню сільського господарства. У грудні 1985 — листопаді 1988 року — заступник голови Держагропрому Української РСР– начальник Головного управління механізації та електрифікації.

3 листопада 1988 — 1991 року — голова Державного комітету УРСР по охороні природи.

Потім — на пенсії.

Нагороди

Література

  • Депутати Верховної Ради УРСР. 11-е скликання — 1985 р.