PROFILPELAJAR.COM

Фульк Бертран
Фульк Бертран
фр. Foulques Bertrand de Provence
Народився	1014
Помер	27 квітня 1051
Країна	Французьке королівство
Знання мов	французька
Титул	count of Provenced
Рід	Bosonidsd
Батько	Вільгельм II (граф Провансу)
Мати	Gerberge de Bourgogned
Брати, сестри	Вільгельм IV (граф Провансу) і Жоффруа I (граф Провансу)
У шлюбі з	Eldiarde Evezad
Діти	Вільгельм V (граф Провансу), Жоффруа II (граф Провансу) і Gerberged
	; ; ;

Фульк Бертран (фр. Foulques Bertrand; бл. 1014 — 27 квітня 1051) — граф Провансу в 1018—1051 роках, маркіз Провансу в 1037—1051 роках. Відомий також як Бертран I Прованський.

Життєпис

Походив з династії Бозонідів (Прованського дому), з молодшої гілки. Другий син Вільгельма II, графа Прованського, та Герберги Бургундської. Народився близько 1014 року. 1018 року він згаданий разом з братами, матір'ю і бабцею-графинею Аделаїдою Анжуйською в акті про дарування абатству Сен-Віктор в Марселі.

У 1018 році після смерті батька разом з братами Вільгельмом і Жоффруа успадкував його володіння. Через малий вік регентство здійснювали їх мати та бабця. Вони організували 1020 року придушення спротиву Понса де Фоса і захоплення замку Фос-сюр-Мер. Але родина де Фос 1021 року знову повстала, внаслідок чого Аделаїда Анжуйська запросила на допомогу Вільгельма III, графа Тулузи, який до 1023 року приборкав бунтівних васалів Провансу, разом з тим зміцнив свій вплив в цьому графстві. Невдовзі його син Бертран отримав графство Форкальк'є.

Близько 1030 року панував у Провансі лише з братом Жоффруа I, інший брат Вільгельм IV помер до того. 1030 року знову повстали сеньйори Фос, яких підтримав сеньйор Гуго I де Бо. 1031 року виступив проти Фулько, віконта Марселю, який можливо підтримав заколотників. Було знищено фортецю Тулон.

1032 року Фульк-Бертран здолав повсталих в битві біля озера Етан-де-Берр. Але цього ж року помирає Рудольф III, король Бургундії. Свої права на королівство висунув Конрад II, імператор Священної Римської імперії. Граф Провансу скористався боротьбою за Бургундію між Конрадом II і Едом II де Блуа, здобувши фактичну незалежність свого графства. Разом з тим розпочав політику наділення алодами своїх васалів, що призвело до послаблення графської влади.

1037 року після смерті представника Старших Бозонідів — Вільгельма III — отримав Прованський маркізат. Того ж року зробив пожертву Клюнійському абатству, а 1040 року — абатству Сен-Віктор в Марселі. Був прихильником клюнійської реформи. 1044 року остаточно повернув під владу графство Форкальк'є. Заснував монастир Св. Промасія біля Форкальк'є. Помер 1051 року.

Родина

Дружина — Гільдегарда (Герберга), донька Вільгельма III, графа Тулузи

Діти:

Вільгельм (д/н—1063/1067), граф Провансу
Жоффруа (д/н—1065), граф Провансу
Гілберга, дружина Бертрана-Рембо, сеньйора Оранжа і Ніцци

Джерела

Lewis, Archibald R. The Development of Southern French and Catalan Society, 718—1050. University of Texas Press: Austin, 1965.
Jean Pierre Poly, La Provence et la Société Féodale 879—1166, Paris, Bordas, 1976, 431 p. (ISBN 2-04-007740-5)