Споконвічно форт Танкремон будувався разом з іншими трьома фортецями, розташованими на східних підступах до міста Льєж. Форти Ебен-Емаель, Обен-Нефшато, Батіс та Танкремон утворювали зовнішнє кільце оборони й становили так званий «перший фортифікаційний рубіж Льєжа» (фр.Position Fortifiée de Liège 1 (PFL I), у той час, як 12 старих фортів утворювали «другий фортифікаційний рубіж Льєжа» (фр.Position Fortifiée de Liège 2 (PFL II).
Конструкційна схема
Конструкційна схема фортеці Танкремон складалася з п'яти блоків, розміщених на гірському узвишші між населеними пунктами Пепінстер і Тьо. На поверхні форту була тільки верхівка блоків, решта вбудована вглиб скелястих порід.
Блок B.I — блок, оснащений легкою зброєю, прожектором та куполами спостерігачів.
Блок B.II — фортифікаційний каземат, озброєний підйомними подвійними 75-мм гарматами (Model 1934), з радіусом ведення вогню до 10,5 км.
З початком вторгнення німецького Вермахту до Бельгії, укріплення фортеці обороняв 4-й батальйон капітана Дево, Льєзького фортечного полку на чолі з майором Пармен'ьє. 12 травня розпочалася перша атака німців, наступного дня після падіння форту Ебен-Емаель, але бельгійські захисники сміливо вступили в бій та відбили спробу. Опанування форту Обен-Нефшато призвело до великих втрат як серед його захисників, так і серед німецьких підрозділів. Тому, 20-21 травня 1940 року генерал Ф. фон Бок пред'явив гарнізону фортець Танкремон та Батісультиматум, з вимогою здатися на волю переможців. Форт Батіс врешті капітулював 22 числа, захисники Танкремон відкинули пропозицію про капітуляцію. Бої за опанування фортифікаційною спорудою тривали ще декілька днів, доки командир гарнізону не отримав офіційного підтвердження про те, що бельгійська армія здалася німцям 28 травня.
.svg){kind=small}
