У 1914 році з родиною переїхав до міста ЗлатоустЧелябінської області. Закінчив 6 класів залізничної школи, працював учнем слюсаря паровозного депо залізничної станції Златоуст. З 1923 року — помічник машиніста паровозу. Очолював комсомольську організацію депо. З 1926 року — секретар райкому комсомолу станції Златоуст.
У листопаді 1928 року призваний на строкову службу до лав РСЧА. Закінчив полкову школу при 11-й залізничному полку й служив молодшим командиром. У вересні 1930 року демобілізований.
У травня 1931 року вступив до Саратовської бронетанкової школи, яку закінчив у 1932 році. Залишений командиром навчального взводу при школі.
Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Брав участь в прикордонних боях на Північно-Західному фронті, де 12-й мехкорпус було розбито німецькими військами. З серпня 1941 року — командир танкового батальйону 56-го танкового полку 28-ї танкової дивізії на новгородському напрямку. У критичний момент перейняв на себе командування полком. Наприкінці серпня 1941 року через важку хворобу направлений на лікування до шпиталю.
Після одужання, з грудня 1941 року — викладач тактики 2-го Харківського танкового училища.
З квітня 1942 року — старший помічник начальника штабу 25-ї танкової бригади Західного фронту. Брав участь у Ржевсько-Сичовській операції. У серпні 1942 року поранений, перебував у шпиталі. З жовтня 1942 року — начальник штабу 25-ї танкової бригади.
З листопада 1942 року — командир 12-го окремого гвардійського танкового полку прорива.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 травня 1945 року за
успішне керівництво військами, особисту мужність і героїзм, виявлені в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками генерал-майорові танкових військ Фоміних Євгену Івановичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 6699).
.svg){kind=small}
