Фелісьяно Рівілья

Ф
Фелісьяно Рівілья
Фелісьяно Рівілья
Фелісьяно Рівілья
Фелісьяно Рівілья в 1962 році
Особисті дані
Народження 21 серпня 1936(1936-08-21)
  Авіла, Кастилія і Леон, Іспанія
Смерть 6 листопада 2017(2017-11-06) (81 рік)
  Мадрид, Іспанія
Громадянство  Іспанія
Позиція правий захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1952–1953 Іспанія «Реал Авіла»  ? (?)
1953–1954 Іспанія «Реал Мурсія» 11 (0)
1955–1968 Іспанія «Атлетіко» 244 (4)
1955–1956 →  Іспанія «Плюс Ультра» 26 (14)
1956–1958 →  Іспанія «Райо Вальєкано» 71 (11)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1960–1966 Іспанія Іспанія 26 (0)
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рівілья.

Фелісьяно Рівілья (ісп. Feliciano Rivilla; 21 серпня 1936, Авіла — 6 листопада 2017, Мадрид) — іспанський футболіст, що грав на позиції правого захисника.

Більшу частину кар'єри виступав за клуб «Атлетіко», з яким став чемпіоном Іспанії, володарем Кубка Кубків УЄФА та триразовим володарем Кубка Іспанії, а також національну збірну Іспанії. У складі збірної — чемпіон Європи та учасник двох чемпіонатів світу.

Клубна кар'єра

Народившись у Авілі, Рівілья почав грати у футбол в місцевому клубі «Реал Авіла», переїхавши в «Реал Мурсію» з Сегунди у віці 17 років[1].

1955 року Фелісьяно підписав контракт зі столичним «Атлетіко», але для отримання ігрової практики продовжив виступати в Сегунді, граючи на правах оренди за клуби «Плюс Ультра» та «Райо Вальєкано», де здебільшого грав як вінгер[2].

1958 року Рівілья повернувся в «Атлетіко»[3], за який дебютував у Ла Лізі 21 вересня 1958 у гостьовому матчі проти «Валенсії» (2:4)[4]. Свій перший гол у чемпіонаті він забив 1 лютого наступного року в грі проти «Севільї» (3:3)[5]. У наступні роки Рівілья став основним правим захисником команди, яка переживала «золотий» період, під час якого футболіст з командою виграв чемпіонат сезону 1965/66 років[2] та три Кубки Іспанії, у тому числі 1960 року, перший коли-небудь виграний клубом. Також Фелісьяно допоміг клубу здобути перший міжнародний трофей в його історії — Кубок володарів кубків УЄФА у 1962 році, зігравши у дев'яти іграх по ходу того турніру[6][2]. Наступного року команда з Рівільєю знову вийшла у фінал цього турніру, але цього разу мадридці зазнали розгромної поразки від «Тоттенгем Готспур» (1:5).

Рівілья пішов з футболу в 1968 році після десяти сезонів в Ла Лізі з «Атлетіко Мадрид». Він зіграв 356 матчів у всіх змаганнях з «матрасниками», 244 з яких у національній лізі, 66 в Копа дель Рей і 46 в єврокубках. За цей час забив 7 голів. 17 вересня 1969 року на стадіоні «Мансанарес» пройшов прощальний матч Фелісьяно проти бразильського «Сантоса» на чолі з його зіркою Пеле[7][8].

Виступи за збірну

У 1959 році Фелісьяно Рівілья провів перший матч в історії молодіжної збірної Іспанії, зігравши в зустрічі проти Італії в Мадриді[9].

10 липня 1960 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Іспанії в товариському матчі проти збірної Перу (3:1)[10] під час турне, яке іспанська збірна проводила по Південній Америці[11]. В його ході Рівілья зіграв ще у трьох матчах — двічі проти Чилі (4:0, 4:1) і одного разу з Аргентиною (0:2).

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1962 року у Чилі, де зіграв лише в першому матчі проти Чехословаччини (0:1) і через травму стопи в подальших матчах участі не брав. Натомість вже за два роки Рівілья був основним гравцем на домашньому чемпіонаті Європи 1964 року, здобувши того року титул континентального чемпіона[9][12].

10 листопада 1965 року Рівілья зіграв свій останній матч за збірну. Це був додатковий матч за право виходу на чемпіонат світу 1966 року в Англії проти збірної Ірландії в Парижі, який іспанці виграли 1:0[13] і кваліфікувались у фінальну стадію турніру. Рівілья також потрапив у заявку на той «мундіаль», але на поле вже не виходив. Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 7 років, провів у її формі 26 матчів[14].

Особисте життя

Після виходу на пенсію він був нагороджений Срібною медаллю «За спортивні заслуги», був засновником та віце-президентом Іспанської асоціації колишніх міжнародних гравців (AEFI)[3][15], а також президентом асоціації ветеранів «Атлетіко»[16][12]. Його онук, Альваро Муньйос[en], став баскетболістом, грав за молодіжну збірну Іспанії[17].

Помер 6 листопада 2017 року на 82-му році життя у місті Мадрид[18].

Титули і досягнення

«Атлетіко»: 1965–66
«Атлетіко»: 1959–60, 1960–61, 1964–65
«Атлетіко»: 1961–62
Іспанія: 1964

Примітки

  1. ↑ Feliciano Muñoz Rivilla, un lateral para la leyenda [Feliciano Muñoz Rivilla, a fullback for the ages]. Diario de Ávila (Spanish) . 13 березня 2014. Процитовано 7 листопада 2017.
  2. ↑ а б в Guijarro, Miguel Ángel (14 грудня 2004). Nobleza y clase de un lateral que creó escuela [Nobility and class of a fullback that set a standard] (PDF). Mundo Deportivo (Spanish) . Процитовано 26 січня 2011.
  3. ↑ а б Feliciano Rivilla, un héroe que cumple 78 años. Web oficial de la Selección Española. Архів оригіналу за 9 липня 2018. Процитовано 24 вересня 2020. [Архівовано 2018-07-09 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Valencia, 4 – At. Madrid, 2. Mundo Deportivo (Spanish) . 22 вересня 1958. Процитовано 7 листопада 2017.
  5. ↑ Sevilla, 3 – At. Madrid, 3. Mundo Deportivo (Spanish) . 2 лютого 1959. Процитовано 7 листопада 2017.
  6. ↑ Vega, Javier (5 вересня 2012). La Recopa del Atlético cumple 50 años [50th anniversary of Atlético's Cup Winners' Cup]. Marca (Spanish) . Процитовано 7 листопада 2017.
  7. ↑ 1-3.El Santos de Pelé venció al Atlético Madrileño. Mundo Deportivo,18/09/1969
  8. ↑ Cálida demostración de afecto a Feliciano Rivilla en el partido de su homenaje y despedida. ABC,18/09/1969
  9. ↑ а б Feliciano Rivilla, un héroe que cumple 78 años [Feliciano Rivilla, a hero who turns 78] (Spanish) . Royal Spanish Football Federation. 20 серпня 2014. Архів оригіналу за 9 липня 2018. Процитовано 7 листопада 2017. [Архівовано 2018-07-09 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Perú, 1 – España, 3 [Peru, 1 – Spain, 3]. Mundo Deportivo (Spanish) . 11 липня 1960. Процитовано 7 листопада 2017.
  11. ↑ Mundo Deportivo, 18/09/1959
  12. ↑ а б Guijarro, Miguel Ángel (14 грудня 2004). Nobleza y clase de un lateral que creó escuela [Nobility and class of a fullback that set a standard] (PDF). Mundo Deportivo (Spanish) . с. 2. Процитовано 25 лютого 2015.
  13. ↑ Rep. of Ireland vs Spain, 10 November 1965, World Cup qualification. eu-football.info (англ.). Процитовано 24 вересня 2020.
  14. ↑ Ficha de Rivilla en la web de la Selección Española de Fútbol. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 24 вересня 2020. [Архівовано 2020-09-28 у Wayback Machine.]
  15. ↑ Feliciano Muñoz Rivilla, un lateral para la leyenda. Diario de Ávila,13/03/2014
  16. ↑ Pina, Nivardo (18 вересня 1969). 1–3: El Santos, de Pelé, venció al Atlético Madrileño [1–3: Santos, of Pelé, beat Atlético Madrileño]. Mundo Deportivo (Spanish) . Процитовано 7 листопада 2017.
  17. ↑ Martín, Rafa (6 липня 2015). El nieto de Rivilla, leyenda del Atlético, jugará en Alemania junto al hijo de Stockton [Grandson of Rivilla, legend of Atlético, will play in Germany alongside Stockton's son]. Marca (Spanish) . Процитовано 7 листопада 2017.
  18. ↑ Muere Feliciano Rivilla [Feliciano Rivilla dies]. ABC (Spanish) . 6 листопада 2017. Процитовано 6 листопада 2017.

Посилання