PROFILPELAJAR.COM

Федір Бяконт
Федір Бяконт
Діяльність	аристократ
Рід	Ignatyev familyd
Діти	Олексій Бяконт і Aleksandr Pleshcheyd
	; ; ;

Федір Бяконт - московський боярин XIV століття, який вважається родоначальником Ігнатьєвих, Плещеєвих та деяких інших дворянських родів.

Він вийшов із простих служивих людей і був першим у своєму роді боярином у Чернігові. Переїхавши до Москви близько 1300 року^[1], став служити московським князям; у великого князя Симеона Гордого був путнім боярином. Похований у Богоявленському монастирі.

Іноді Федора Бяконта ототожнюють із боярином Федором Акінфовичем. Проте згідно з «Государевим родословцем» Федір Акінфович помер бездітним, і жодних документальних підстав для такого ототожнення не існує^[2].

Сім'я

Його старший син, Алферей (чи інакше прочитання Єлевферій чи Олевферій) у чернецтві Алексій, був вихований митрополитом Феогностом й у 1355 року був поставлений Митрополитом Київським і всієї Русі . Згодом він був канонізований.
Інші його сини мали прізвисько Плещів; від одного із синів, Феофана, ведеться історія двох відомих дворянських родів: у Феофана було два сини
- Степан, наданий великим князем Василем Дмитровичем у боярі до митрополита Кіпріана,
- і другий син, Данило (пом. 1393), багато служив великому князю в Орді, і на Русі, і "по чужих землях";
  - онуки Степана Василь та Федір Юрійовичі були у митрополита Геронтія у боярах;
    - правнуки ж Степана також були в боярах: Богдан Федорович - у митрополита Варлаама, а Чесний Васильович - у митрополитів Іоасафа і Макарія, а також його брат, Семен Васильович на прізвисько Великий, був у боярах у митрополита.
- У іншого онука Федора Бяконта, Данила Феофановича, був син Костянтин, сини яких Ігнатій та Іван і стали родоначальниками Ігнатьєвих та Жеребцових.
Ще один син Федора Бяконта, Матвій, мав правнуків Семена та Кіпріана Петровичів, з яких почалися роди, відповідно, Москотиньєвих та П'ятових .
Ще один значний дворянський рід, Плєщеєвих, пішов від молодшого сина Федора Бяконта Олександра, який був князівським намісником у Костромі (1375), потім боярином.

Примітки

↑ Богуславский В. В. Славянская энциклопедия. Киевская Русь — Московия. — Т. 2 Н—Я. — С. 111.
↑ Иванов Н. М. «Муж честен именем Ратша». — С. 65—66.

Література

Долгоруков П. В. Российская родословная книга. — СПб.: Тип. 3 Отд. Собств. Е. И. В. Канцелярии, 1857. — Т. 4. — С. 171.
Веселовский С. Б. Исследования по истории класса служилых землевладельцев. — М.: Наука, 1969. — 584 с. — 4500 экз.
Зимин А. А. Формирование боярской аристократии в России во второй половине XV — первой трети XVI в. — М.: Наука, 1988. — 350 с. — 16 000 экз. — ISBN 5-02-009407-2.
Бархатная книга, Глава 16