PROFILPELAJAR.COM

Університет аз-Зайтуна
Університет аз-Зайтуна
	36°47′40″ пн. ш. 10°09′51″ сх. д. / 36.794466666667° пн. ш. 10.164119444444° сх. д.
Країна	Туніс
Засновано	737
Складається з	Higher Institute of Islamic Civilizationd, Q12193455? і Centre of Islamic Studies of Kairouand
Випускники	Category:University of Ez-Zitouna alumni
Сайт	www.uz.rnu.tn
	Zitouna University у Вікісховищі

Університет аз-Зайтуна (варіанти ез-Зайтуна, араб. جامعة الزيتونة, фр. Université Zitouna) розташовується в Монфлері, Туніс. Вперше він був створений в 737 році як медресе, а згодом перетворений в університет у 1956 році. Він складається з Вищого теологічного інституту та Вищого інституту ісламської цивілізації в Тунісі та дослідницької установи Центру ісламських досліджень в Кайруані. Один з найстаріших навчальних закладів світу.

Історія

Протягом століть Кірван був давнім центром навчання у Тунісі та Північній Африці загалом. Починаючи з 13 століття, Туніс став столицею Іфрікиї під владою Альмохада і Хафсида^[3]. Цей зсув влади допоміг Аз-Зайтуні процвітати й стати одним з головних центрів ісламського навчання, і Ібн Хальдун, перший соціальний історик в історії, був одним з його продуктів^[4]. Успішний університет приваблював студентів та вчених з усіх частин відомого на той час світу. Поряд з теологією, головним чином Корану, університет викладав правознавство, історію, граматику, науку та медицину. Що стосується книг та бібліотек, то бібліотеки Аз-Зайтуни були найбагатшими серед його північноафриканських колег. У ньому було кілька колекцій, що налічували десятки тисяч книг. Одна з бібліотек Ель-Абдалії включала велику колекцію рідкісних та унікальних рукописів. Рукописи охоплювали майже всі предмети та науки, включаючи граматику, логіку, документацію, етикет досліджень, космологію, арифметику, геометрію, корисні копалини, професійну підготовку тощо^[5]^[6].

Історично традиційна педагогіка університету виступала проти французького впливу в туніській культурі. Студенти, викладачі та випускники стали невіддільною частиною партії «Дестур» 1920-х років^[7].

Після набуття незалежності Тунісу 26 квітня 1956 року був створений сучасний університет Зайтуна. Він став наступником факультету шаріату та теології Зайтуни 1 березня 1961 року, який став однією зі складових Туніського університету. Ім'я Зайтуни було відновлено Зіном Ель-Абідіном Бен-Алі в 1987 році^[8].

Навчання

Сучасний навчальний заклад налічує близько 1200 студентів та 90 викладачів, розділених між двома пов'язаними інститутами — Вищим теологічним інститутом та Вищим інститутом ісламської цивілізації в Тунісі — та дослідницьким закладом Центром ісламських досліджень (араб. مركز الدراسات الإسلامية بالقيروان) у Кайруані.

Уроки у Вищому теологічному інституті розпочались у 1988/89 навчальному році. Можна отримати наступні ступені

Бакалавр з шаріату та ісламської думки в ісламських науках
Магістр ісламських наук
Доктор філософії в ісламських науках
Вищий технік з прикладних мультимедіа в ісламському мистецтві (Superior Technician in Applied Multimedia on Islamic Arts)
Вищий технік мистецтв ісламської спадщини

У Вищому інституті ісламської цивілізації навчається близько 300 студентів та 40 дослідників. Там можна отримати:

Національний диплом першого циклу з ісламознавства (DEUPC)
Національний диплом магістра з ісламознавства

Факультети

Ісламознавство та ісламська цивілізація
Ісламське право
Богослов'я

Визначні випускники

Серед відомих випускників — учений Абдул-Рахман Ібн Хальдун, профспілковий діяч і письменник Тахар Хаддад, політик і письменник Абделазіз Таальбі, національний поет Тунісу Абул-Касем Ечеббі та великий імам мухадді муфтій Аль-Саїд Фахал Бін Джаваід Аль-Хасамі).

Примітки

↑ https://www.4icu.org/reviews/4523.htm
↑ Шаблон:Університет: категорія Категорія:Навчальні заклади, засновані 737 не існує.
↑ Deeb, Mary J. Ez-Zituna; op cit;: 374.
↑ Charnay, Jean-Paul (January–February 1979). Economy and Religion in the Works of Ibn Khaldun. The Maghreb Review. 4 #1: 1—25.
↑ Abd el-Hafiz, Mansour (1969). Fihris Makhtutat el-Maktaba al- Ahmadiya bi Tunis. Beirut: Dar el-Fat'h. с. 8—9.
↑ Sibai, M. (1987). Mosque Libraries : An Historical Study. London and New York: Mansell Publishing Limited. с. 98.
↑ Micaud 93.
↑ Paul Delaney, "New Tunis Chief Begins Democratic Changes," New York Times, December 13, 1987.