Углеродовський, Углєрод — селище міського типу, адміністративний центр Углеродовського міського поселення Красносулинського району Ростовської області Росії.
Населення — 2 510 жителів (2010 рік).[1]
Географія
Розташований за 10 км на північний схід від міста Гуково.
Історія
Перші гірничі виробітки на території Красносулинського району Ростовської області проводилися за російського царя Миколи II. Сліди цих розробок розташовані у лісопосадці біля залізничної станції Лиха. Шахт у окрузі було декілька: №№ 1, 2, 9, 17, 22.
Шахти будувалися під керівництвом інженера Усімнова. У селищі на той час були побудовані 2 шахти. Шахта №1 у східній частині селища, господар – промисловець Покачалов, потім побудували шахту №2 у центрі селища. Вугілля гужовим транспортом доставляли на залізницю. Для освітлення шахти використовували лампи – шахтарки, заправлені мазутом, на них був напис: «Бог у поміч». З початком Першої світової війни припинили видобуток вугілля, а шахти закинули.
На 1926 рік почалися роботи з відновлення шахти №2, оскільки вона мала великі запаси вугілля. У 1927 році шахта почала видобуток вугілля, а також утворене робітниче селище Углерод (Вуглець) біля шахти. Шахту пізніше також перейменували в шахту «Углерод». До кінця 1927 року видобуток сягав до 40 тонн вугілля на добу. Почалося будівництво залізничної станції Замчалово.
У 1930 році в селищі побудували лазню, магазини, їдальню, клуб з пересувкою, нові житлові бараки, відкрили школу.
В 1931 році було побудовано будівлю комбінату, здоровпункт й бібліотеку. У 1932 році побудовано приміщення семирічної школи. В 1935 році були побудовані будівлі пожежної та рятувальної частин.
Перед німецькою окупацією, у 1942 році Красною армією була підірвана шахта «Углерод». У 1946 шахту відновили. Працювали тоді у важких умовах по 8 -12 годин на добу старики, жінки й діти з 14 років. Діти катали вагонетки, навантажені вугіллям й породою.
Після війни почалося будівництво приватного житлового сектору. У 1949 році в центрі селища було побудовано 2-поверховий будинок, перший поверх будинку віддали під аптеку та книжковий магазин.
Біля селища побудували Замчаловське кар'єроуправління (1954) й Комбінат нерудних копалин (1956). Забудовувались вулиці Миру, Ювілейна й Шахтарська.
У 1954 році збудована 2-поверхова будівля середньої школи. У 1963 році було побудовано клуб «Гірник». Споруджено Гундоровський водовод У 1964 році було зведено Будинку побуту, де працювали перукарня, ательє з пошиття одягу, майстерня по ремонту взуття й ремонту апаратури.
З відкриттям шахти «Сєвєрна» значно збільшилася чисельність мешканців селища: їхали люди за вербуванням, за напрямом МПТУ й інших навчальних закладів. З'явилися нові вулиці: Радянська, Базарна й Московська.
Під час адміністративної реформи 1990-х років селище стало центром Углеродовського міського поселення.
Тепер у селищі працюють 7 магазинів, хлібозавод, госпіс, перукарня, бібліотека. АТС, ДК «Гірник» та інше[2].
Господарство
Видобуток кам'яного вугілля й нерудних матеріалів (щебінь).
Пам'ятки
- Пам'ятник шахтарям-засновникам селища Углеродовський. Пам'ятник встановлено на невисокому білому майданчику й має вигляд величезного куща кам'яного вугілля, до якого прикріплено відбійний молоток.
- Пам'ятник Володимиру Леніну
- Пам'ятник-обеліск загиблим за визволення села воїнам. Обеліск увінчано червоною зіркою. На обеліску закріплені три таблички з іменами загиблих воїнів.
- Донські водоспади.
Література
- Автономова О. Посёлок Углерод / О. Автономова, Г. Ищенко // Криница. – 2004. – 6 мая (№19). – С. 9.
Примітки
- ↑ Російський перепис 2010 року.
- ↑
Посилання
- Сайт селища
- Углеродовський (робітниче селище)[недоступне посилання з травня 2019]
- Углеродовский — статья из Большой советской энциклопедии. Главн. ред. А. М. Прохоров, 3-е изд. Тома 1-30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.)
