PROFILPELAJAR.COM

Трапезна церква Петра і Павла
Трапезна церква Петра і Павла
	Києво-Печерська Лавра
Тип споруди	церква
Розташування	Україна, Київ
Початок будівництва	1686
Кінець будівництва	1694
Зруйновано	1893
Відбудовано	1895
Стиль	бароко
	Трапезна церква Петра і Павла (Києво-Печерська лавра) (Київ)

Трапезна церква Петра і Павла — православна трапезна церква на території Києво-Печерської лаври, збудована у 1686-1694 роках та зруйнована у 1893 році. На її місці у 1893-1895 роках за проєктом архітектора В. М. Ніколаєва спорудили новий трапезний храм Антонія та Феодосія Печерських^[1].

Історія

Перша мурована трапезна Києва-Печерської лаври була зведена у 1108, взимку 1195 її споруда витримала перший відомий у Києві землетрус^[2], але зазнала значних пошкоджень від землетрусу 1230 року^[3]^[4].

Під час навали Батия у 1240 році трапезну, ймовірно, зруйнували, адже після цього відомостей про неї в історичних джерелах немає.

Уперше за довгий час вона з'являється на мапі лаврського ченця Атанасія Кальнофойського в 1638^[2]^[3]. Згідно з зображенням на мапі це була витягнута із заходу на схід дерев'яна одноповерхова чотирисекційна споруда, кожна із секцій якої була вкрита двосхилим дахом^[2]. Розташовувалася вона трохи далі від місця, де стоїть сучасна трапезна церква^[4].

У 1684—1694 коштом заможного київського міщанина Михайла Максимовича в Лаврі побудували нову муровану трапезну із церквою в ім'я святих Петра і Павла^[2]^[4]^[5]. У будівництві брав участь інженер П. Гордон^[3]^[5]. Це була досить велика, прямокутна у плані споруда.

Трапезна сильно постраждала від пожежі 1718 року, але вже в 1720 її відновили, перебудувавши у стилі українського бароко^[2]^[4] та переосвятивши трапезну церкву на честь Дванадцяти апостолів^[5]^[1]. Після перебудови будівля стала двоярусною, її видовжений (приблизно 18×6 сажнів^[3]) основний об'єм завершувався на сході гранчастою апсидою, увінчаною позолоченою бароковою банею з маківкою над ліхтариком^[4]^[5]. Західний фасад будівлі прикрашав криволінійний фронтон, вхід до трапезної оформили у вигляді прибудованої ротонди з окремою банею^[4]. 1825 року будівлю трапезної обміряв тодішній міський архітектор Андрій Меленський.

У 1823—1824 старі розписи трапезної зіскоблили, а київські художники Йосип Белецький та Іван Куликовський прикрасили внутрішній об'єм будівлі новими розписами, що зображали преподобних отців Печерських у золотих зірках: Антонія, Феодосія, Пимена Болящего, Миколу Святошу, Нестора Літописця, Марка Печерника, Аліпія Іконописця, Іоанна Багатостраждального та інших^[6]^[5]. Вікна та двері трапезної пофарбували в зелений колір і також розписали^[6]. У передпокої трапезної теж містилися розписи із перспективним зображенням Єрусалима^[5] з висоти пташиного польоту^[3], або ж, за іншими джерелами — із зображенням пустині та звірів, птахів і плазунів^[6].

До кінця XIX століття кількість лаврських ченців значно зросла і будівля трапезної стала замалою^[5].

У 1893 архітектор Володимир Ніколаєв склав проєкт будівництва нової трапезної. Його первісний варіант передбачав збереження старої будівлі^[4], але того ж року на стінах трапезної з'явилися небезпечні тріщини і зібрана для обстеження будівлі спеціальна комісія дійшла висновку, що відремонтувати трапезну не вдасться, тому у жовтні Духовний собор Лаври ухвалив розібрати стару будівлю, а на її місці спорудити нову, більшу за об'ємом, трапезну^[6]^[4]. Незабаром заклали фундамент нової трапезної церкви, а стару будівлю розібрали взимку 1893—1894^[5].

Нову трапезну церкву, споруджену у неовізантійському стилі за проєктом Володимира Ніколаєва, освятили в 1895 на честь преподобних Антонія та Феодосія Печерських, адже незадовго до цього закрили присвячені їм вівтарі на хорах собору Успіння Пресвятої Богородиці^[6]^[4]^[5].

Див. також

Примітки

↑ ^а ^б Тітов, 1910, с. 43.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д Шиденко, Дарманский, 1983, с. 90.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д Закревский, 1868, с. 680.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к Кальницький, 2012, с. 60.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к Звід, 2011, с. 1311.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д Шиденко, Дарманский, 1983, с. 91.

Джерела

Київ: Кн. 1, ч. 3: С—Я Звід пам'яток історії та культури України. Енциклопедичне видання. У 28 томах / Редкол. тому: Відп. ред. П. Тронько та ін. Упоряд.: В. Горбик, М. Кіпоренко, Н. Коваленко, Л. Федорова. — К. : Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2011. — С. 1217–2197. — 3900 прим. — ISBN 966-95478-2-2-2.
Кальницький М. Б. Зруйновані святині Києва: втрати та відродження. — К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2012. — 224 с. — 600 прим. — ISBN 978-966-489-183-4.
Кілессо С. К. Києво-Печерська Лавра. — К. : Техніка, 2003. — 200 с. — (Національні святині України) — ISBN 966-575-016-X.
Шиденко В. А., Дарманский П. Ф. Киево-Печерский государственный историко-культурный заповедник: фотопутеводитель. — К. : Мистецтво, 1983. — 191 с. — 65000 прим.
Закревский Н. Описаніе Кіева. — М. : Типографія В. Грачева и комп, 1868. — Т. 2. — 495 с. (рос. дореф.)
Путеводитель при обозрѣніи святынь и достопримѣчательностей Кіево-Печерской лавры и г. Кіева / протоіерей Ѳ. Тітов. — К. : Типографія Кіево-Печерской лавры, 1910. (рос. дореф.)