Місто розташовано на березі річки Тосна (сточище Неви), за 54 км на південний схід від Санкт-Петербургу. Доїхати до нього можна електропоїздами з Московського вокзалу, а також на комерційному автобусі К-610 від станції метро «Зоряна».
Назва міста пов'язана з його розташування на р. Тосна (ліва притока Неви). Рання форма гідроніма Тьсна від балтійського Tusna (з давньопруської мови tusan «тихий»).
Історія
1500 рік — «Тосна Матуево на реце на Тосной» з двома господарями Бориском і Мартинком Матюковими село згадується в Новгородській писемній книзі. Входило до складу Водської пятини Новгородської феодальної республіки.
1714 рік — по указу Петра I в село були переселені селяни із центральних областей Росії. Засновані Тосненський Ям та Ямська слобода.
З 29 серпня1941 року до 26 січня1944 року — окуповане гітлерівцями під час Німецько-радянської війни. У ході воєнних дій село було повністю знищене, населення району забрано німцями. Після війни село відновлено.
Нині Тосно — великий залізничний вузол за 53 км на південь від Санкт-Петербургу, в об'їзд міста також проходить автомобільна магістраль Санкт-Петербург — Москва.
Незалежна районна суспільно-політична газета «Тосненский Вестник» виходить щотижня, по середам і суботам. Розповсюджується як через роздріб (мережа кіосків «ТосноПечати»), так і за передплатою.
Економіка
У місті діють три підприємства зі 100 % іноземним капіталом:
За 2007 рік підприємствами району відвантажено промислової продукції на суму 12,7 млрд рублів.
Культура
1995 — відкрита Тосненська картинна галерея.
1998 — відкрився історико-краєзнавчий музей.
В Тосно знаходиться декілька пам'ятників («невідомому солдату», «жертвам радіаційних катастроф») і меморіальних дошок (кам'яний літопис).
Є екскурсійне бюро і можливість організувати мисливські тури.
З 2004 року в Тосно й Тосненському районі щорічно проходить аматорське авторалі «Ралі Тосно» — один із центральних автоперегонів у Ленінградській області автоспортсменів-аматорів.
↑
Населённые места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н.А. Тройницкого. — Спб., 1905, с. 197.
↑
Всесоюзная перепись населения 1926 года = Recensement de la population de L’U.R.S.S. 1926 / Центральное статистическое управление СССР; Отд. переписи. Северный район. Ленинградско-Карельский район: народность, родной язык, возраст, грамотность. — М.: Изд. ЦСУ СССР, 1928, с. 107.