Торит
Загальні відомості
Статус IMA	чинний (успадкований, G)[d][1]
Абревіатура	Thr[2]
Хімічна формула	ThSiO₄
Nickel-Strunz 10	9.AD.30
Dana 8	51.5.2.3
Ідентифікація
Сингонія	тетрагональна сингонія[3]
Просторова група	кристалографічна група 141d[3]
Інші характеристики
Названо на честь	торій[4]
Торит у Вікісховищі

Торит^[5] — мінерал класу силікатів, ортосилікат торію острівної будови.

Названий за хімічним елементом торій, який містить цей мінерал.

Торит був вперше відкритий у 1828 році норвезьким священиком і мінералогом Мортеном Траном Есмарком (1801–1882)) на норвезькому острові Левойя (Løvø) у Лангесундсфіорді в норвезькій провінції Телемарк і був науково описаний у 1829 році Єнсом Якобом Берцеліусом, який назвав мінерал на честь хімічного елемента торію.^[6]

Перші зразки ториту були надіслані Мортеном Траном Есмарком його батькові Єнсу Есмарку, який був професором мінералогії та геології в Королівському університеті Фредеріка.^[7][8][9] А він уже передав зразки мінералу Єнсу Берцеліусу.

Хімічна формула: Th[SiO₄]. До ⅓ торію ізоморфно заміняється на уран. Тому у сучасних джерелах подають формулу (Th, U) SiO₄. Крім того, торій частково заміняється церій, а кремній на Р. Містить (%): ThO₂ — 81,5; SiO₂ — 18,5.

Сингонія тетрагональна. Дитетрагонально-дипірамідальний вид. Форми виділення: вкрапленість, суцільні маси, дрібні кристали, схожі на циркон, але темніші. Окремі зерна у розсипах. Спайність по (110) ясна. Густина 4,0–5,2. Твердість 4,5–6,0. Структура побудована тримірним каркасом координаційних восьмигранників атомів торію, інкрустованих ізольованими [SiO₄]-тетраедрами. Ізоструктурний з цирконом, коффінітом і ксенотимом. Поліморфна модифікація ThSiO₄ — гаттоніт. Колір чорний, бурий, червонувато-бурий, помаранчевий (оранжит). Блиск скляний до смолистого. Прозорий, анізотропний. Метаміктні різновиди непрозорі. Злам раковистий. Крихкий. Сильно радіоактивний, парамагнітний. Іноді володіє яскравою люмінесценцією в зеленувато-жовтих тонах. Розчиняється в хлоридній кислоті з виділенням драглистого осаду кремнезему. Утворюється в гранітах в асоціації з цирконом, монацитом, в пегматитах — в асоціації з уранінітом і циртолітом.

Знахідки: Бревік, Лангесундсфіорд (Норвегія), Лінденес (Швеція), Корнуолл (Велика Британія), о. Мадагаскар. Добувається, зокрема, з розсипів (родовища Норвегії, Конго, на о. Мадагаскар). Руда торію.

Розрізняють:

• торит арсенистий (різновид ториту, який містить до 3,62 % As);
• ауерліт (різновид ториту, який містить до 9 % Р₂О₅,
• рідкісні землі та СаО),
• торит залізний (фериторит — різновид ториту, який містить до 13 % Fe₂O₃);
• торит залізно-сульфатистий (різновид ториту з Східного Сибіру, який містить понад 9 % Fe2O3, 4,19 % S і 1,35 % SO3);
• торит залізно-уранистий, фериураноторит (різновид ториту, який містить окисне залізо і 8,73 % U);
• торит манганистий (різновид ториту з родовищ Казахстану, який містить 13 % MnO);
• оранжит (напівпрозорий різновид ториту помаранчевого кольору),
• торит урановий (ураноторит — різновид ториту, який містить за Є.Лазаренком 10-16 % UO₃; за К.Фреєм може містити до 50 % U).

• Список мінералів

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Торит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Торит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
• Thorite/ Handbook of Mineralogy. URL: https://rruff.geo.arizona.edu/doclib/hom/thorite.pdf
• Dana, E.S. (1892) Dana's system of mineralogy, (6th edition), 488{490.
• Taylor, M. and R.C. Ewing (1978) The crystal structures of the ThSiO4 polymorphs: huttonite and thorite. Acta Cryst., 34, 1074-1079.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Торит

• Handbook of Mineralogy - Thorite (englisch, PDF 62,4 kB)