PROFILPELAJAR.COM

Тольба Веніамін Савелійович
Тольба Веніамін Савелійович
	Зображення
Основна інформація
Дата народження	30 жовтня (12 листопада) 1909
Місце народження	Харків, Російська імперія
Дата смерті	13 квітня 1984 (74 роки)
Місце смерті	Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР
Професії	диригент
Інструменти	скрипка
Нагороди	;
	Файли у Вікісховищі

Веніамі́н Саве́лійович То́льба ( 30 жовтня (12 листопада за новим стилем) 1909, Харків, Російська імперія — 13 квітня 1984, Київ, УРСР, СРСР) — радянський український диригент і педагог. Народний артист УРСР (1957).

Біографічні відомості

Народився у Харкові у сім'ї трубача оперного театру. В юнацькі роки вчився грати на скрипці і дебютував як скрипаль у Харківському симфонічному оркестрі. В 1926—1928 роках вчився в Ленінграді у щойно відкритому музичному технікумі.

В 1928 повернувся до Харкова де працює в симфонічному оркестрі пересувної опери та поступає до Харківського музично-театрального інституту.

В 1932 року закінчив Харківський музично-театральний інститут, де вчився в класі С. Богатирьова (композиція) і в класі Я. Розенштейна (диригування). Паралельно з навчанням працював скрипалем в оркестрі Харківської опери, а з 1931 року після успішного дебюту в опері «Весілля Фігаро» — диригентом. Паралельно, по закінченню інституту залишився в ньому викладати оркестрування, читання партитур і диригування, а з 1940 року завідував кафедрою диригування.

В роки Другої світової війни разом з колективом театру був евакуйований до Іркутська. Там з 1943 року готував постановку опери М. Вериківського «Наймичка», якою був відкритий перший повоєнний сезон у Києві.

З 1944 року працював у Києві — в оперному театрі, а також в консерваторії, де під орудою В. Тольби була відкрита оперна студія.

В 1949 здобув Сталінську премію за успішну постановку «Івана Сусаніна» М. Глінки, після чого був запрошений до Великого театру в Москві.

1953 року повернувся до Київської опери, де працював диригентом до 1959 року. Протягом роботи у київському театрі поставив 23 опери, зокрема сучасних йому українських композиторів — «Наймичку» М. Вериківського, «Ростиславу» та «Честь» Г. Жуковського, «Молоду гвардію» та «Зорю над Двиною» Ю.Мейтуса, «Милану» та «Арсенал» Г.Майбороди. За спогадами І. Гамкала, В. Тольба покинув театр в ситуації, коли диригентові слід було поступитися своєю вимогливістю, піти на надто значний, на його думку, компроміс, незважаючи на те, що в колективі мав беззаперечний авторитет, втішався загальною повагою і любов'ю^[1].

Паралельно продовжував викладання у Київській консерваторії на посаді доцента (з 1946 року) і професора (у 1962—1973 роках).

Як диригент, записав музику до 50 українських художніх фільмів, а також до екранізації опери «Запорожець за Дунаєм». Автор симфонії на теми з опери «Запорожець за Дунаєм» (1983). Автор низки статей.

На будинку по вул. Євгена Чикаленка, 21 у Києві, де Веніамін Тольба проживав з 1944 року, встановлено пам'ятну дошку.

Література

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 700 с. . — ISBN 5-88500-071-9.
Вениамин Тольба: портрет дирижера в воспоминаниях современников / состав. В. В. Тольба. — Нежин: ООО «Гідромакс», 2009. — 400с. : ил.
Чепалов А. И. Записки «призрака оперы». — Харьков: Золотые страницы, 2012. — C. 40-41. ISBN 978-966-400-257-5 (рос.)
Плужников В. Н. К. Л. Дорошенко — дирижёр, педагог, просветитель: монография. — Харьков, Коллегиум, 2016. — C. 65-70, 86-87, 97, 143, 318—320. ISBN 978-966-8604-90-4

Примітки

↑ Іван Гамкало. Камертон высокого проффесионализма // Вениамин Тольба: портрет дирижера в воспоминаниях современников / состав. В. В. Тольба. — Нежин: ООО «Гідромакс», 2009. — с. 133