Ткаченко Дмитро Олександрович

Ткаченко Дмитро Олександрович
 Старший лейтенант
Загальна інформація
Народження25 вересня 1999(1999-09-25)
Красногорівка, Мар'їнський район, Донецька область, Україна
Смерть29 серпня 2022(2022-08-29) (22 роки)
поблизу села Мирне, Миколаївський район, Миколаївська область, Україна
ПохованняКременчук, Алея Героїв Свіштовського кладовища
ГромадянствоУкраїна Україна
Alma MaterНаціональна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
Військова служба
Роки служби2020 — 2022
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Механізовані війська
Формування
 28 ОМБр
Війни / битви
Російсько-українська війна
Командування
9-а рота 3-го батальйону 28-ї ОМБр
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За досягнення у військовій службі» II ступеня
Нагрудний знак «За досягнення у військовій службі» II ступеня
Нагрудний знак «Козацький хрест» III ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ткаченко.

Дмитро Олександрович Ткаченко (нар. 25 травня 1999, Красногорівка, Мар'їнський район, Донецька область, Україна — пом. 29 серпня 2022, поблизу села Мирне, Миколаївський район, Миколаївська область, Україна) — український військовик, старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер орденів «За мужність» II і III ступеня (посмертно).

Життєпис

Народився 25 травня 1999 року в місті Красногорівка Мар'їнського району на Донеччині[1]. В дитинстві захоплювався футболом, займався грою на скрипці та гітарі[2].

З початком російсько-української війни в 2014 році сім'я евакуювалася на Полтавщину у місто Кременчук[1]. У Красногорівці закінчив 9 класів, останні два роки вчився в кременчуцькій школі № 16[3][4].

Вступив до Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного у Львові, яку закінчив у 2020 році в званні лейтенанта[5][6]. Згодом долучився до 28-ї механізованої бригади Лицарів Зимового Походу, яка боронила його рідне місто[5]. 9 місяців перебував в зоні ООС, брав участь в боях за Мар'їнку, Красногорівку і Курахове[4], після чого перебував в місці дислокації бригади в Одесі[2].

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну брав участь в боях на посаді командира 9-ї роти 3-го батальйону 28-ї механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу поблизу Олександрівки Херсонської області та на інших оперативних напрямках[5]. Командував взводом, в боях зумів вивести власних бійців з оточення. 28 серпня 2022 року як командир роти був направлений в наступ на Херсон[2].

Загинув поблизу населеного пункту Мирне на кордоні Миколаївської і Херсонської областей від артилерійського обстрілу. Похований на Алеї Героїв Свіштовського кладовища в місті Кременчук[6][4].

Нагороди

Примітки

  1. ↑ а б Душенко, Альона (2 вересня 2022). На війні загинув випускник гімназії № 16 Дмитро Ткаченко. Кременчуцький ТелеграфЪ. Процитовано 3 березня 2024. 
  2. ↑ а б в Рибалка, Валерія (25 серпня 2023). Рідні загиблого воїна Дмитра Ткаченка із Полтавщини просять присвоїти йому звання Герой України. Суспільне. Процитовано 3 березня 2024. 
  3. ↑ Добряк, Анастасія (2 вересня 2022). Молодий герой. Полтавщина прощатиметься з загиблим на війні Дмитром Ткаченком. Зміст. Процитовано 3 березня 2024. 
  4. ↑ а б в Душенко, Альона (3 вересня 2022). Кременчук прощався з 23-річним офіцером Дмитром Ткаченком, який мріяв стати військовим. Кременчуцький ТелеграфЪ. Процитовано 3 березня 2024. 
  5. ↑ а б в Ягольник, Альона (26 серпня 2023). Рідні загиблого молодого воїна з Полтавщини просять присвоїти йому звання Героя України: триває збір підписів. Зміст. Процитовано 3 березня 2024. 
  6. ↑ а б Диняк, Анастасія (7 жовтня 2020). На Херсонщині загинув випускник Академії сухопутних військ. Львівський портал. Процитовано 3 березня 2024.