PROFILPELAJAR.COM

Тирговиште; Търговище
герб	прапор
	Стара будівляСтара будівля
	Основні дані
	43°16′ пн. ш. 26°35′ сх. д. / 43.267° пн. ш. 26.583° сх. д.
Країна	Болгарія
Регіон	Тирговиштська область
Столиця для	Тирговиштська область і Targovishted
Площа	130 км²
Населення	42 468
Висота НРМ	170 ± 1 м
Міста-побратими	Козані, Тирговіште, Котбус (1975), Смоленськ, Санта-Марія-да-Фейра, Ватерлоо, Сюрен, Комптон
Телефонний код	0601
Часовий пояс	UTC+2 і UTC+3
Код LAU (NUTS)	BG73626
GeoNames	726174
OSM	↑1933106 ·R (Targovishte)
Поштові індекси	7700
	Міська влада
Мер міста	Казимир Мірев
Вебсайт	targovishte.bg
	Мапа
	Тирговиште у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Тирговиште (значення).

Тирго́виште або Торго́вище (болг. Търговище; МФА: [tɤrˈɡɔviʃtɛ]) — місто в Болгарії, центр Тирговиштської області.

Назва

Історична назва Ескі-Джумая турецькою мовою означає «старий базар».^[3]^[4]^[5]^[6]^[7] Назва «Тирговиште» має слов'янське походження (від прасл. *trъgъ — «ринок», «базар», «торг», плюс слов'янський суфікс «виште»). У сусідніх країнах досі існують споріднені топоніми: наприклад, сербське Трговиште, румунське Тирговіште, а також українське Торговище.

Географія

Розташоване на річці Врана, за 339 км на північний схід від Софії, за 41 км західніше міста Шумен, за 24 км північно-західніше міста Великий Преслав і за 99 км північно-східніше міста Велико-Тирново.

Історія

В V-III століттях до нашої ери існувало фракійське, а в II-IV століттях нашої ери римське поселення та фортеця ранньо-візантійського періоду V-VI століття. Болгарське поселення з'явилося в X столітті, за часів Першого Болгарського царства.

Вперше сучасне місто згадується 1573 року, під назвою Ескі-Джумая (болг. тур. «Старий ринок»). Спочатку місто було суцільно турецьким, лише пізніше починають з'являтися болгари. У 1658 Ескі-Джумая стає адміністративним центром. Розвитку міста чимало посприяв ярмарок, що проводився до кінця XIX століття. Матеріальний успіх призвів і до культурного прогресу поселення.

Відкрите ще у XVIII столітті церковне училище було перетворено на світську школу 1846 року, а 1863 року завершено нову будівлю училища, побудовану в європейському стилі. Тоді ж було збудовано Церкву Успіння Пресвятої Богородиці та громадський центр.

1923 року в Ескі-Джумая відбувся конгрес Добруджа, на якому було прийнято рішення про створення ВДРО (Внутрішня Добруджанська революційна організація).

1934 року місто Ескі-Джумая отримало сучасну назву - Тирговиште.

Розвиток промисловості міста почався після Другої світової війни. Відкрито заводи з виробництва автомобільних акумуляторів і машин для харчової промисловості, пізніше розвиваються меблева та текстильна промисловості.

У 2000 році біля Тирговиште були розкопані руїни давньоримського міста під назвою Місіоніс.

Населення

Кількість жителів міста (не муніципалітету) досягла свого піку в період 1980-1990 років, коли перевищила 45 000 з найвищим показником 1989 року, коли їх було 47 798.

Населення Тирговиште 42 970 осіб на 2007 рік.

У січні 2012 року Тирговіште налічував 37 341 осіб у межах міста, тоді як муніципалітет Тирговіште з юридично приєднаними прилеглими селами мав 56 868 жителів.^[8]

Згідно перепису населення 2011 року, населення Тирговиште має наступний етнічний склад:

Болгари - 27875 люд. (79,38%);
Турки - 6222 люд. (17,75%);
Цигани - 633 люд. (1,8%);
Інші - 138 люд. (0,39%);
Не визначили національність – 235 люд. (0,67%);
Не вказали національність – 2558 люд. (4,2%).

Економіка

Місті функціонують підприємства:

Виробництва та обробки скла — завод холдингу Шишеджам.
Військове виробництво — військово-ремонтний завод «Терем – Хан Крум» (Terem-Han-Krum-Targoviste Ltd).
Виробництво акумуляторних батарей — компанія «Енерсис».
Виробництво кабелів і кабельних систем — «Hovag» EOOD.
Виробництво меблів — підприємство «Мебель стиль».
Виробництво продуктів харчування — підприємство «ЛВК Винпром».
Виробництво молочної продукції — компанія «Мизия Милк» (Mizia Milk Ltd).

Релігія

Більшість населення Тирговиште це православні — 70,5 %, а 22,8 % — мусульмани-суніти, інші 6,7 %.

Транспорт

Через територію міста проходить залізнична лінія № 2, яка сполучає Софію та Варну. Залізничний вокзал Тирговиште розташований у північній частині міста. Вокзал забезпечує нормальний режим прийому та відправлення пасажирів і вантажів усі основні центри країни.

Автобусна станція Тирговиште обслуговує маршрути до основних адміністративних центрів Болгарії.

Неподалік від міста діє Аеропорт Тирговиште.

Спорт

Місто має свою футбольну команду ФК «Светкавиця-1922» Тирговиште, яка заснована з 1922 року та виступає на стадіоні «Димитар Бурков».

Відомі особистості

В поселенні народилися:

Панайот Барнев (1859—1934) — болгарський військовий.
Нікола Марінов (1879—1948) — болгарський живописець-аквареліст, впливовий педагог.
Йордан Камджалов (1980) — болгарський диригент, володар трьох міжнародних премій.
Ісмаїл Іса (1989) — болгарський футболіст.
Антоанета Бонева (1986) — болгарський стрілець, срібна призерка Олімпійських ігор 2020 року.

Міста-побратими

Тирговиште має міста-побратими:

Болград, Україна
Котбус, Німеччина
Козані, Греція
Сюрен, Франція
Тирговіште, Румунія
Ватерлоо, США
Утрехт, Нідерланди
Санта-Марія-да-Фейра, Португалія (2002)^[9]

Світлини

Церква Успіння Пресвятої Богородиці
Центр Тирговиште
Загальноосвітня школа
Стара церква
Стара школа (нині музей)
Старий квартал
Церква
Св. Церква Іоанна Рильського

Панорама Тирговиште

Див. також

Тирговіште, Румунія

Примітки

↑ http://www.pmtgv.ro/anexaHCL110-2014.pdf
↑ http://www.pmtgv.ro/infratiri.html
↑ (болг.)Николай Мичев, Петър Коледаров. „Речник на селищата и селищните имена в България 1878-1987“, София, 1989.
↑ NTV Haber - Haberler, En Son Güncel Haberler. www.ntv.com.tr. Процитовано 3 січня 2024.
↑ Hürriyet Arama. HÜRRİYET - ARAMA. Процитовано 3 січня 2024.
↑ Градовете (болг.). Архів оригіналу за 25 квітня 2012. Процитовано 11 листопада 2011. [Архівовано 2012-04-25 у Wayback Machine.]
↑ ZAMAN Gazetesi Yazarlar (тур.). Архів оригіналу за 7 квітня 2012. Процитовано 11 листопада 2011.
↑ Cities. Архів оригіналу за 13 November 2012.
↑ Geminações de Cidades e Vilas. Архів оригіналу за 11 грудня 2019. Процитовано 3 травня 2018. [Архівовано 2019-12-11 у Wayback Machine.]