Техні́чний контро́ль — це перевірка відповідності об'єкта (продукції або процесу, від якого залежить її якість) встановленим технічним вимогам^[1].

На стадії розробки продукції технічний контроль полягає у перевірці технічної документації, відповідності дослідного зразка технічному завданню, правилам оформлення, викладеним в ЄСКД (Єдина система конструкторської документації).

На стадії виготовлення технічний контроль охоплює якість сировини та продукції, її комплектність, упакування, маркування, кількісні показники, перебіг виробничих процесів.

На стадії експлуатації полягає у перевірці дотримання вимог експлуатаційної та ремонтної документації.

Предметом технічного контролю є розробка комплексу організаційно-технічних заходів, спрямованих на забезпечення виробництва продукції із заданим рівнем якості у заданих обсягах.

Реалізація технічного контролю передбачає три основних етапи:

• отримання первинної інформації про фактичний стан контрольованого об'єкта, його контрольовані ознаки і показники;
• отримання вторинної інформації — відхилень від заданих параметрів шляхом порівняння первинної інформації із запланованими критеріями, нормами чи вимогами;
• підготовка інформації для вироблення відповідних керувальних впливів на контрольований об'єкт як результат контролю.

Контрольована ознака — це кількісна або якісна характеристика властивостей об'єкта, що піддається контролю^[1].

Метод контролю — це сукупність правил застосування певних принципів і засобів для здійснення контролю^[1]. У метод контролю входять основні фізичні, хімічні, біологічні та інші явища, а також залежності (закони, ефекти, перетворення), які застосовуються при отриманні первинної інформації з об'єкта контролю.

Під системою контролю розуміють сукупність засобів контролю, виконавців і визначених об'єктів контролю, що взаємодіють згідно з правилами, які встановлені відповідними нормативними документами^[1].

Засоби контролю — це технічні пристрої (прилади, пристосування, інструмент, випробувальні стенди) та (чи) матеріали (наприклад, реактиви), для проведення контролю^[1].

Результат контролю — є кількісно визначене судження про стан об'єкту контролю.

Види технічного контролю класифікуються за наступними основними ознаками: В залежності від об'єкта контролю:

• контроль кількісних і якісних характеристик властивостей продукції;
• технологічного процесу (його режимів, параметрів, характеристик, відповідності вимогам ЄСКД, ЄСТД, ЄСТПВ).

За етапам виробничого процесу:

• вхідний — контроль якості надходить продукції, який здійснюється споживачем;
• операційний — контроль продукції або процесу під час виконання або після завершення технологічної операції^[1];
• приймальний — контроль продукції, за результатами якого приймається рішення щодо її придатності для постачання і (чи) використання^[1].

За ступенем охоплення:

• суцільний — контроль кожної одиниці продукції в партії^[1], що здійснюється з однаковою повнотою;
• вибірковий — контроль, за якого рішення про контрольовану сукупність чи процес приймають за результатами перевірки однієї чи декількох вибірок^[1][2].

За можливістю подальшого використання продукції:

• руйнівний — об'єкт контролю використанню не підлягає;
• неруйнівний — контроль якості продукції, за якого не повинна бути порушена придатність щодо застосування із повним збереженням з самого початку закладених функцій^[3].

За ступенем використання засобів контролю^[1]:

• вимірювальний — контроль, що проводиться з використанням засобів вимірювання;
• реєстраційний — контроль, що проводиться реєстрацією значень контрольованих параметрів продукції чи процесів;
• органолептичний — контроль, за якого первинна інформація сприймається органами чуття;
• технічний огляд — контроль, що проводиться переважно за допомогою органів чуття і, за потреби, засобів контролю, номенклатура яких встановлена відповідною документацією.

В залежності від рівня технічної оснащеності:

• ручний — контроль, який полягає в тому, що засіб контролю чи його перетворювач переміщується рукою, а показання апаратури сприймаються та оцінюються оператором^[3];
• механізований — контроль, за якого випробування повністю чи частково виконується з використанням машин і механізмів, а показання апаратури оцінюються повністю чи частково оператором^[3];
• автоматизований — здійснюється з частковою участю людини;
• автоматичний — контроль без безпосередньої участі людини;
• активний — контроль, який безпосередньо впливає на хід технологічного процесу і режимів обробки з метою управління ними.

За типом контрольованих параметрів і ознаками якості технічний контроль поділяється на:

• контроль геометричних параметрів (лінійних, кутових розмірів, форми тощо),
• контроль фізичних властивостей (теплопровідність, електропровідність, температура плавлення тощо);
• контроль механічних властивостей (механічна жорсткість, твердість, пластичність тощо);
• хімічних властивостей (хімічний аналіз складу речовини, корозійна стійкість в різних середовищах та ін.);
• металографічні дослідження (контроль мікро — і макроструктури заготовок, напівфабрикатів, деталей);
• спеціальний контроль (герметичності, відсутності внутрішніх дефектів);
• контроль функціональних параметрів (контроль працездатності приладів, систем, пристроїв в різних умовах);
• контроль ознак якості, наприклад, зовнішнього вигляду візуально тощо.

Див. також Технічний контроль при збагаченні вугілля.

Сукупність організаційних та технічних заходів щодо перевірки якості мінеральної сировини в процесі її видобування і первинної переробки. Якість корисних копалин і продуктів збагачення нормується державними стандартами, технічними умовами і тимчасовими нормами. Нормування якості корисних копалин забезпечує їх раціональний розподіл по галузях промисловості і ефективне використання, а також є стимулом підвищення якості продукції. Для визначення показників якості корисної копалини, що добувається, виконують її опробування.

• Технічне діагностування
• Обов'язковий технічний контроль транспортних засобів

• Когут  М. С. Основи взаємозамінності, стандартизації, сертифікації, акредитації та технічні вимірювання. Підручник / М. С. Когут, Н. М. Лебідь, О. В. Білоус, І. Є. Кравець.- Львів: Світ, 2010. — 528 с. — ISBN 978-966-603-556-4.
• Храмов В. А. Первинні вимірювальні перетворювачі вимірювальних приладів і автоматичних систем: Навч.посібник. — К.: Вища школа, 1998. — 527 с. — ISBN 5-11-004736-7