Тема цієї статті може не відповідати загальним критеріям значущості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть підтвердити значущість, додавши посилання на надійні вторинні джерела, які є незалежними для цієї теми. Якщо значущість залишиться непідтвердженою, стаття може бути об'єднана з іншою статтею, перенаправлена на іншу статтю або вилучена. (квітень 2024)

Технології Древніх у всесвіті Зоряних брам — сукупність наукових та технологічних досягнень, що були створені вигаданою людською цивілізацією Древніх. Вони перевершують всі відомі здобутки інших цивілізацій матеріального плану і посприяли розвитку молодших розумних видів. Майже всі провідні технології франшизи «Зоряна брама» були створені Древніми і саме завдяки їм всесвіт став таким, як його показано в серіалах і супутніх продукції «Зоряної брами». Найвідомішим з їхніх винаходів є мережа Зоряних брам, яка охоплює численні планети в багатьох галактиках. Створені Древніми роботи асурани повторили більшість їхніх технологічних досягнень, але вели замкнуте життя, не втручаючись у справи інших цивілізацій. Люди, як спадкоємці Древніх опановувати дедалі більші обсяги знань і пристроїв цієї цивілізації.

Зоряна брама. Зоряні брами — це кільця з надпровідника, яке надає змогу за лічені секунди, хвилини переноситися на інших планети, галактики із Зоряними брамами. Будь-хто, може, скористатися Брамою, якщо знає адресу прибуття — комбінацію із 7-и символів, які треба увести на окремому набірному пристрої. 8-и символьна адреса використовується для з’єднання з Брамою в іншій галактиці. 9-и символьна потрібна для з’єднання з «Долею» — кораблем, який мав би завершити мережу Зоряних брам.

Кінцевою метою розбудови мереж Зоряних брам було знайти джерело сигналу, виявленого Древніми та посланого невідомим розумом. Однак, коли Древні вознеслися — стали створіннями з чистої енергії, то потреба в Брамах відпала. Ними стали користуватися молодші цивілізації, зокрема ґоа’улди, їхні раби джаффа, а потім і люди.

Надсвітлові двигуни. Древні — перша раса, що змогла обладнанні створити міжгалактичний гіпердвигун і він залишається найпотужнішим з усіх відомих. Так, місто-корабель Атлантида може подолати декілька мільйонів світлових років за кілька годин. Якщо порівняти з міжгалактичним двигуном Азгардів на земному кораблі «Дедал» який долає таку ж відстань за 18 діб. Здебільшого кораблі Древніх обладнанні менш потужними міжзоряними двигунами, призначенеми для подорожей в межах галактики.

Тунельний двигун. Розроблений ученими Атлантиди, він надає змогу подорожувати між галактиками за лічені секунди. Утім технологія виявилася ненадійною, тому Древні відмовилися від її використання, одночасно, залишивши, сам двигун в Атлантиді. Тунельний двигун працює подібно до Зоряні брами, створюючи червоточину (тунель), підтримувану містом-кораблем, якою пересилає матерію. Земляни, попри ризик, успішно скористалися тунельним двигуном, щоб добратися з галактики Пегас до Чумацького шляху і захистити Землю від рейфів.

Транспортні кільця. Транспортні кільця використовуються для висадження людей і вантажів з борту космічних кораблів на планети, а також для перенесення між віддаленими місцевостями. Пізніше активно використовувалися Ґоа'улдами і Ток'ра. Кільця працюють подібно до Зоряних брам: матерія всередині них перетворюється на енергію, транспортується, і матеріалізується знову іншими кільцями. Перенесення відбувається між спеціальними платформами, в якій міститься кілька кілець, які в мить телепортації злітають одне над одним. Платформи водночас можна переносити з місця на місце.

Телепорти. На таких планетах, як Содан, Древніми були встановлені обеліски, які можуть переносити людей до інших обелісків. Залишені Мерліном і Морганою обеліски володіли ширшими функціями: переносили великі ділянки простору від однієї Зоряної брами до іншої водночас блокуючи Браму від несанкціонованого використання.

Атлантида має внутрішні телепорти, які замінюють звичні землянам ліфти. Вони призначені для перенесення персоналу та вантажів невеликих розмірів.

Машина часу. Переміщення в часі не схвалювалися Древніми і машина для них була створена тільки в кількох екземплярах ученим Янусом. На відміну від Зоряної брами, яка, може, переносити в часі під впливом сонячних спалахів випадковим чином, машина часу Древніх дозволяє точно задавати координати. Ці пристрої встановлювалися на «Стрибуни» та доступні для використання людям.

Модуль нульової точки (МНТ). МНТ є джерелом живлення для пристроїв, котрі вимагають надвеликих обсягів енергії. Вони існують в одиничних екземплярах, тому надзвичайно цінні. Виглядають як циліндричне скупчення кристалів жовтогарячого кольору, які світяться під час активності. Модуль нульової точки видобуває енергію нульових коливань електромагнітного поля із невеликої штучно створеної зони простору-часу. Утім пристрої Древніх вимагають такого живлення, що навіть МНТ з часом (а іноді й після одноразового використання) виснажуються. Про обсяг енергії, яка міститься у МНТ можна судити з того, що Ґоа'улд Камулус планував використати зіпсований модуль нульової точки, щоб знищити Землю. Якби цей МНТ був би зактивований, за словами Саманти Картер, уся Сонячна система була б знищена.

Земна команда SG-1 вперше зіткнулися з цією технологією, коли полковник Джек О'Нілл, після того, як він вдруге здобув знання Древніх, повів команду на планету Прокларуш Теонас і забрав з покинутої бази Древніх МНТ. SG-1 доставили пристрій на Землю і виявили базу Древніх під льодом в Антарктиді. О'Нілл використовував МНТ, щоб зактивувати аванпост Древніх і знищити флот Анубіса на орбіті. Пізніше експедиція Атлантиди використала цей МНТ, щоб живити Зоряну браму для подорожі в галактику Пегас.

Пізніше SG-1 знайшли ще один МНТ на Землі в Єгипті. Його було доставлено в Атлантиду кораблем «Дедал» і використано, щоб ввімкнути захист міста й послати підкріплення в Атлантиду. Цей МНТ був цілковито виснажений, коли Родні Маккей посилав назад додому свого двійника з іншого всесвіту.

Коли Атлантида була захоплена Асуранами, вони встановили три МНТ, щоб зактивувати міжзоряні двигуни міста. Після того, як полковник Шепард і його команда знищили загарбників, ці три МНТ були розподілені між Землею (для бази в Антарктиді), крейсером «Одіссей» і Атлантидою.

За послідовністю виявлення в серіалі:

Інші джерела енергії. Окрім того Древні користувалися, як потужніші, так і слабші джерелами енергії:

• Проєкт Арктурас: експериментальний проєкт для здобування енергії з вакууму Всесвіту, який міг на половині потужності замінити дюжену МНТ. Установка Арктурас була розташована на планеті Дорандоні галактики Пегас, займаючи цілий комплекс споруд. За часів існування Древніх цей проєкт провалився, оскільки під час його активації виникало смертельне випромінювання екзотичних часток. Для утилізації енергії комплекс мав гармату, що стріляла імпульсами в космос. Будвши зактивованим землянами, пристрій став виробляти надмірну енергію і врешті-решт перевантажився й вибухнув, знищивши 5/6 зоряної систему. Пізніше команда МакКея експериментувала з перенесенням утворених часток до паралельного Всесвіту. Але виявилось, що паралельний Всесвіт був населений, і альтернативний МакКей з нього переконав команду відмовитися від подальших експериментів.
• Джерело енергії «Долі»: корабель «Доля» опускається в корону зірок, вбирав речовину корони і використовує її як паливо. На відміну від МНТ, це джерело енергії потребує порівняно частої перезарядки.
• Геотермальні установки: Древні шукали місця на планетах, де кора дуже тонка і будували там установки, що здобували геотермальну енергію. Одна така розташовувалася на дні океані планети Лантія галактики Пегас. В одному з епізодів «Атлантиди» показано базу Древніх, яка здобувала енергію від жару сплячого вулкана.

Сховище знань. Цей пристрій зустрічається в Чумацькому Шляху і призначений для швидкого завантаження наперед визначеного набору знань у мозок користувача. У разі активації пристрій витягується і захоплює голову, поки завантаження не завершиться. Після цього нові знання проявляються поступово, але людський мозок не здатний вмістити увесь їхній обсяг без шкоди. Примітно, що сховище знань не реагує на джаффа, а тільки на землян і їхніх прямих нащадків.

Комунікаційні камені. Пристрої, звані комунікаційними каменями, використовуються зі спеціальним терміналом для миттєвого зв'язку між особами, незалежно від відстані між ними. Той, хто бере до рук камінь, бачить і відчуває те, що й інша особа, яка останньою торкалася до відповідного іншого каменя.

Енергощити. Древні використовували енергощити, щоб захистити свої кораблі й аванпости, як від ворожої зброї, так і природних чинників. Енергощити Древніх майже непробивні, доки забезпечені достатнім обсягом енергії. Якщо порівняти щити азгардів і ґоа'улдів, які слабнуть під впливом зовнішніх чинників, наприклад ворожого вогню чи природних явищ, це призводить до відмови чи падіння щільності захисту. Енергощити Древніх поділяються на декілька типів:

• Енергощит «Аврори»: енергощит Аврори більше схожий на «додатковий корпус», а не на звичайний щит у формі бульбашки. Ці щити надзвичайно потужні і невидимі в спокої, але мають жовто-золоте забарвлення під час одержання атаки. Повністю забезпечений енергією щит корабля «Оріон» міг витримати температуру магми в супервулкані 4.1 секунду, бувши покритому нею майже цілком.
• Енергощит Атлантиди: масивний куполоподібний енергощит, що захищає місто від ворожих атак, екстремальної погоди чи тиску води під час занурення на дно океану. Обсяг енергії для підняття щита залежить від об'єму, який він охоплюватиме. За потреби його можна обмежити навколо центральної вежі, або ж розширити за межі міста. Приєднавшись до маскувального пристрою «Стрибуна», перетворюється на маскувальне поле, що споживає менше енергії, але не дає жодного захисту окрім невидимості. Щит можна зактивувати за допомогою одного МНТ. Під масованою атакою флоту рейфів і лише з одним МНТ, місто може витримати декілька днів. Маючи три МНТ вигідніше занурити місто на дно океану, де воно може знаходитись близько 10 000 років. На відміну від інших щитів, що з часом слабнуть, енергощит Атлантиди, може, утримувати потрібний рівень захисту доки це дозволяють генератори енергії.
• Персональний щит: генератор розміром з долоню, що проєктує захисний бар'єр на одну особу. Цей захист вкриває ціль оболонкою, яка пропускає світло і повітря, але не пропускає будь-що інше.
• Щит Зоряної брами: земна брама має «діафрагму» з металічних пластин, щоб не давати проходити крізь Браму ворогам і шкідливим факторам. Брама Атлантиди — аналогічний за призначенням енергощит, що заважає матеріалізації об'єктів з горизонту подій. МакКей настроїв щит так, щоб його можна було відімкнути дистанційно.
• Щит «Стрибуна»: маскувальну систему Стрибуна можна переробити на щит, але він потребує значно більше енергії, ніж маскування.
• Щит «Долі»: енергощит «Долі» примітивніший за щит Атлантиди, оскільки вона є найдавнішим відомими кораблем Древніх. На відміну від щита Атлантиди, цей не здатний утримувати повітря, але розрахований на вплив високих температур, через спосіб заправки корабля.

Маскування. Древні мали пристрої, здатні приховувати шаттли «Стрибуни» та більші об'єкти, роблячи їх невидимими як для людського ока, так і для більшості датників. За достатнього обсягу енергії, один маскувальний пристрій здатний зробити невидимим ціле місто. Недоробком цієї технології є те, що її неможливо використовувати одночасно з енергетичним щитом. Також прихований об'єкт можна виявити за впливом на навколишні об'єкти.

Древнім Мерліном було створено унікальний пристрій «Мантія Артура», який зміщує ціль в інші виміри. У такому стані навіть вознесені Древні не можуть її виявити, оскільки ціль буквально зникає зі спостережуваного Всесвіту, а не просто стає невидимою. «Мантія Артура» змогла сховати Земля в альтернативній реальності та селище іншопланетян під час вторгнення армії Орай.

Асурани. Кінцевий продукт обширного дослідження Древніх для створення ефективної зброї проти рейфів, асурани, є нанороботами. Вони були запрограмовані на агресією проти рейфів і здатність до самовідтворення й утворення складних конструкцій. Нанороботи чи наніти асуранів були здатні формувати з себе об'єкти з будь-якою формою і властивостями. Зрештою асурани набули форми своїх творців, вважаючи їх найдосконалішими створіннями. Маючи самосвідомість у кожній з людиноподібних форм, асурани просили Древніх вилучити агресію з програмного коду, позаяк це обмежувало їхній розвиток. Але Древні вчинили інакше, внесли в код модуль, що забороняє асуранам атакувати Древніх і самостійно втручатися у свій код. Коли Древні зробили висновку, що наніти ніколи не стануть зброєю, на яку вони сподівалися, вони почали масовану атаку на їхню планету Асурас, а потім стерли всі сліди експерименту у свої базі даних. Навіть після цього, кілька нанітів вижили і почали самовідтворення. Урешті вони відтворили свою цивілізацію, яка технічно повторювала Древніх часів війни з рейфами. Їхні досягнення охоплювали космічні кораблі, МНТ і хоча би одне місто-корабель, аналогічне Атлантиді. Однак, асурани були не здатні на подальшого розвиток.

Через втручання людей асурани виправили свій код і позбулися обмежень на шкоду Древнім. Ненавидячи своїх творців, асурани вирішили знищити все створене ними, зокрема, людей. У кінці серіалу «Зоряна брама: Атлантида» асурани були знищені землянами за допомогою рейфів і Мандрівників. Однак, невелика група реплікаторів під керівництвом доктора Вейр уціліли, оскільки відокремилася у пошуках способу вознестися, як колись Древні. Люди через загрозу з боку асуранів відправили їх через Зоряну браму у відкритий космос, де вони не становлять загрози.

Дакарська установка. Надзвичайно потужний пристрій, прихований всередині монумента на Дакарі, який пізніше був перетворений на храм ґоа'улдів. Початково він був створений і використаний Древніми для відтворення розумного життя у галактиці Чумацький Шлях після руйнівної чуми близько 60 млн років тому. Під його впливом численні види еволюціонували в гуманоїдні форми, зокрема, й примати давньої Землі. Але також він був здатний знищити все життя, чим мав намір скористатися Анубіс, щоб заселити галактику відповідно до власних бажань і правити нею як бог. Однак, дакарська установка виявилася і єдиною дієвою зброєю проти реплікаторів — самовідтворюваних нанороботів.

Земляни за підтримки джаффа Селмака, і ґоа'улда Ба'ала перепрограмувати пристрій для генерування енергетичних хвиль, що відповідають випромінюванню розробленого раніше дезинтегратора реплікаторів, і відправити його через всі Зоряні брами в галактиці одразу, що знищилио всіх реплікаторів. Пізніше Анубіс захопив Дакару і майже завершує свій план «стирання» галактики, але його зупинила Древня Ома Десала.

Джаффа домовилися демонтувати пристрій, щоб більше ніхто не використовував його як зброю. Проте, під час вторгнення військ Орай, Вища рада джаффа використала установку аби вбивати послідовників Орай на інших планетах. Очільниця Орай, Адрія, розстріляла дакарську установку з орбіти.

Дронна зброя. Кораблі й застави Древніх обладнано дронною зброєю, яка запускає дрони — невеликі апарати, що керуються силою думки стрільця і пропалюють ціль. Дрони мають форму довгастої округлої капсули з джугутиками, подібної на кальмара, та здатні на складні маневри. Керування відбувається зі спеціального крісла, але без команд зброя може діяти і самостійно, пам'ятаючи останні накази і список ворожих цілей. У польоті дрон світиться і може проникати крізь будь-яку броню чи захисні поля. Невикористані дрони самостійно повертаються на склад, а також їх можливо вимкнути прямо в польоті.

Уперше земляни знайшли дронів Древніх в аванпості, розташованому в Антарктиді, що надало змогу знищити флот Анубіса. Багато дронів міститься в Атлантиді, аналогічних їй містах-кораблях, космічних кораблях Древніх. Однак, попри велику кількість, число дронів обмежене, оскільки невідомо як і де Древні їх виробляли.

Захисні супутники. У галактиці Пегас на орбітах деяких планет Древні встановили самокерівні супутники, які мають прискорювачі часток. Зброя порівняно довго заряджається, але з одного пострілу здатна розрізати корабель рейфів завдовжки сотні метрів. Мережа таких супутників обороняла систему Лантії у війні Древніх проти рейфів, але не змогла встояти проти настільки численного ворога.

Пристрій Атеро. Древнім Янусом була створена технологія дистанційного підриву гіпердвигунів у галактиці Пегас, щоб зупинити поширення рейфів. Бувши налаштованим на частоту рейфів, він надавав змогу водночас вільно пересуватися кораблям Древніх. Його побічним ефектом стало те, що пристрій спричиняв нагромадження енергії у горизонті подій, що призводило до перевантаження і вибухи Зоряних брам у разі спробі скористатися ними, тому Янус відмовився від подальших випробувань. Утім азгарди Пегаса зуміли зібрати пристрій, бувши байдужими до людей, і тільки зусиллями землян пристрій Атеро вдалося знищити.

Руйнівник Зоряних брам. Достеменно невідомо чи Древні задумували цей комплекс як зброю, але Анубіс з його помічу планував підірвати Зоряну браму Землі. Виглядає як кільце обелісків навколо Зоряної брами, у центрі якого міститься випромінювач. Комплекс посилає в Зоряну браму промінь, який нагромаджує енергію в буфері цільової Брами, одночасно заблокувавши її та з часом викликає фатальне перенаповнення буфера.

Святий Грааль. Розроблена Древнім Мерліном пристрій для знищення вознесених створінь, а конкретно Орай — противників Древніх. Вона працює подібно до МНТ, витягує енергію зі штучної зони просору-часу, але вивільняє її у вимір Орай, гасячи вознесених за допомогою інтерференції. Ця зброя, попри невеликий розмір, існувала в єдиному екземплярі і була знищена самими Древніми. Моргана завбачливо лишила Мерліна в стазисі, щоб він створив новий Грааль, коли Орай знайдуть Чумацький Шлях.

Ковчег Правди. Древніми було також створено пристрій «Ковчег правди» для боротьби зі своїми противниками Орай. Цей пристрій у вигляді скрині переконує того, хто дивиться у нього, у правді, навіть попри його волю і переконання. Водночас переконує він тільки в об'єктивній правді, тому «Ковчегом» неможливо нав'язати яку-небудь неправдиву думку. Самі Древні не користувалися ним, вважаючи, що Орай мають право вірити у що самі забажають. Орай тримали цей пристрій закритим у своїй столиці, оскільки він міг показати їхнім послідовникам, що Орай не боги. Зрештою «Ковчег Правди» було відкрито за участю землян і джаффа Тілк'а, завдяки чому слуги Орай зрозуміли істину.

Контрольне крісло. Такі складні технології, як космічні кораблі, аванпости, дронна зброя, керуються з контрольних крісел. Вони перетворвюють електричнохімічні сигнали мозку на команди іншим пристроям. Таким чином Древні і люди здатні керувати пристроями однією силою думки. Достатньо зосередившися і подумати про потрібну дію, а крісло тлумачить сигнали мозку у машинні команди. На аванпостах і в містах додатково комплектується голографічними проєкторами і має поблизу гніздо для встановлення МНТ, який живить підконтрольні системи. Для доступу до крісла необхідно мати ген АТД.

Ген АТД. Для захисту від несанкціонованного доступу (насамперед, рейфів^[1]) деякі з технологій Древніх потребують попередньої зактивації за допомогою своєрідного «генетичного ключа» — специфічного генетичного маркера, який доктор Карсон Бекет назвав «геном Активації Технологій Древніх (АТД)» (англ. Ancient Technology Activation (ATA))^[2][3]. За наявності цього гену, тіло людини виробляє серію різноманітних протеїнів та ензимів, що вступають у взаємодію з її шкірою, нервовою системою та мозком^[3], таким чином, дозволяючи носію керувати пристроями та обладнанням Древніх.

Деякі пристрої (комунікаційні камені, персональні щити, термінали та обладнання лабораторій Атлантиди тощо) потребують лише одноразової зактивації носієм гену, тоді як для подальшого застосування наявність гену не є обов'язковою. Однак, для оперування більш складними технологіями, що використовують нейронний інтерфейс (наприклад, крісла управління, системи навігації та озброєння стрибунів) необхідні як ген АТД, так і відповіний рівень концентрації та навичок з боку користувача^[2][4].

Внаслідок метисації, що мала місце до вознесення Древніх, дуже невеликій відсоток сучасного населення Чумацького Шляху та Пегасу є носіями гену АТД^[2]. Аби підвищити кількість персоналу експедиції Атлантиди, що здатен використовувати геннозалежні технології, була розроблена генна терапія^[3].