PROFILPELAJAR.COM

Терцдецимакорд — акорд, що складається з шести сполучених терцій, причому остання знаходиться над ундецимою ундецимакорду.^[1]^[2] Найбільше поширений у джазовій музиці.^[3] Терцдецимакорд як правило розглядають в основному вигляді, тоді як обернення цього акорду призводять до втрати його характерності або плутанини з іншими акордами.^[4]

На думку Волтер Пістона, «справжній тринадцятий акорд, отриманий шляхом суперпозиції терцій, є рідкісним явищем навіть у музиці XX століття».^[5] Це може бути пов'язано як з традиціями чотириголосного складу класичної гармонії, так і технічними обмеженнями інструментального виконавства, наприклад «щоб зробити акорд більш зручним для гри [на гітарі ], у терцдецимакордах часто пропускають квінту та нону».^[6]

Домінантовий терцдецимакорд

Найчастіше терцдецимакорд береться у домінантовій функії (D ¹³)^[7]. Я мажорі терцдецимакорд матиме велику терцдециму, тоді як в мінорі — малу.^[4] У чотириголосному написанні терцдецимакод має лише основний тон, терцію, септиму і терцдециму^[4], тоді як квінта, нона і ундецима — пропускаються Play^ⓘ. Терція вказує на нахил акорду — мажор або мінор, септима важлива для якості домінантової функції акорду, а власне терцдецима є характерною для терцдецимакорду.

Характерне звучання терцдецимакорду надає дисонанс між бемольною септимою терцдецимою, інтервал великої септими.

В класичній гармонії терцдецима поміщається в сопрановому голосі і розв'язується в тоніку ходом вниз на терцію. У джазі D13 може бути розв'язаний в тонічний нонакорд, тоді сопрановий голос розв'язується в нону.^[9]

Інші терцдецимакорди

Терцдецимакорд може переходити і в інший дисонуючий акорд, як в наступному прикладі:

Рідше 13-й акорд може будуватися на інших ступенях, на тоніці чи субдомінанті. В цьому випадку утворюється терцдецимакорд з великою септимою («великий»)^[7]

І у великих і, особливо, у домінантових терцдецимакордах ундецима зазвичай опускається через утворення півтону з терцієвим тоном.^[12]

Обернення

Обернення повного терцдецимакорду, включаючи всі сім нот, також утворюють терцдецимакорди, проте застосовуються рідко^[4]^[13].

Галерея

Існує велика різноманітність тринадцятакордів, що відрізняються інтервальною структурою:

Терцдецимакорд заснований на мажорному тризвуці[14] Play
Терцдецимакорд з низькою ноною[14] Play
[15] Play
[15] Play
[15] Play
[15] Play
[15] Play
[15] Play
[15] Play
[15] Play
[15] Play
Bass note: C or alternatively G.[16] Play
«Обернення терцдецимакорду без квінти, нони і ундецими.»[17][18] Play
Розташування терцдецимакорду ля виконання на гітарі.[19] Play
Класичний домінантовий 13-акорд[20] Play
13-акорд, «стиснутий» в одну октаву звучить як дисонанс[8] tone cluster. Play
A dominant thirteenth in F minor. Play

Файл:Music in Twelve Parts transitional thirteenth chord.png

Прохідні терцдецимакорди із «Музики у дванадцяти частинах» Філіпа Ґласса^[22] Аудіофайл "Music in Twelve Parts transitional thirteenth chord.mid" не знайдено

Примітки

↑ Benward & Saker (2009), p.360.
↑ Лемішко М. М. Гармонія: навч. посіб. для вищ. навч. закл. культури і мистецтв III—IV рівнів акредитації / М. М. Лемішко ; Львів. держ. муз. акад. ім. М. В. Лисенка. — Вид. 2-ге, допов. — Вінниця: Нова книга, 2010 . Ч. 1 : Діатоніка. — 2010. — c. 22
↑ Capone, Phil (2006). Guitar Chord Bible: Over 500 Illustrated Chords for Rock, Blues, Soul, Country, Jazz, and Classical, p.48. ISBN 0-7858-2083-3.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д Benward & Saker (2009). Music in Theory and Practice: Volume II, p.179. Eighth Edition. ISBN 978-0-07-310188-0.
↑ Piston, Walter (1952). Harmonic Practice by Roger Sessions. Review. The Musical Quarterly. 38 (3): 463. doi:10.1093/mq/XXXVIII.3.457.
↑ Capone (2006), p.66.
↑ ^а ^б Benward & Saker (2009), p.180.
↑ ^а ^б Cope, David (2000). New Directions in Music, p.6. ISBN 1-57766-108-7.
↑ ^а ^б ^в Benward & Saker (2009), p.183-84.
↑ Cox, Felix (Autumn 2005). 'A Faltering Step in a Basically Right Direction': Richard Rodgers and All Points West. American Music. 23 (3): 360. doi:10.2307/4153058.
↑ Everett, Walter (October 2004). A Royal Scam: The Abstruse and Ironic Bop-Rock Harmony of Steely Dan. Music Theory Spectrum. 26 (2): 205. doi:10.1525/mts.2004.26.2.201.
↑ Hal Leonard Corp. (2003). Picture Chord Encyclopedia: Photos, Diagrams and Music Notation for Over 1,600 Keyboard Chords, p.10. ISBN 0-634-05828-2.
↑ Cooper, Paul (1975). Perspectives in Music Theory, p.228. ISBN 0-396-06752-2.
↑ ^а ^б Kostka & Payne (1995). Tonal Harmony, p.493. Third Edition. ISBN 0-07-300056-6.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к Benward & Saker (2009), p.185.
↑ Manus, M. (1978). Piano Chord Dictionary, p.21. ISBN 0-88284-154-8.
↑ Capone (2006), p.84-85.
↑ Hal Leonard Corp. (2004). Guitar Chords Deluxe: Full-Color Photos and Diagrams for Over 1,600 Chords, p.12. ISBN 0-634-07389-3.
↑ Capone (2006), p.79.
↑ Cooper (1975), p.227-28.
↑ Nichols, Roger (1989). Claude Debussy: Pelléas et Mélisande, p.105. ISBN 0-521-31446-1.
↑ Potter, Keith (2002). Four musical minimalists, p.319. ISBN 0-521-01501-4.