PROFILPELAJAR.COM

Терморегуля́ція (від грец. τέρμη «жар, тепло» і лат. regulo «впорядковую») — сукупність фізіологічних процесів, що підтримують температуру тіла організму відмінною від температури навколишнього середовища. Найкраще та найстабільніше терморегуляція працює у людини та деяких інших теплокровних тварин (переважно ссавців і птахів), у яких температура підтримується на майже сталому рівні, незалежно від змін температури зовнішнього середовища, у цих організмів терморегуляція є одним із аспектів гомеостазу. Крім них, багато організмів, від хребетних тварин до рослин, включаючи багатьох «холоднокровних», мають різноманітні рівні та методи терморегуляції, що дозволяють в певних межах регулювати температуру тіла.

Види терморегуляції у теплокровних

Розрізняють такі види терморегуляції у теплокровних:

Ендотермія — здатність деяких організмів контролювати температурами своїх тіл за допомогою внутрішніх засобів, наприклад, тремтіння м'язів або внутріклітинних засобів. Протилежність ендотермії — екзотермія.
Гомойотермія — терморегуляція, що дозволяє підтримувати постійну внутрішню температуру тіла попри зовнішній вплив.
Тахіметаболізм — вид терморегуляції, характерний для організмів із високим рівнем основного обміну, тобто швидкості метаболізму у стані спокою. Тахіметаболічні організми, по суті, зберігають високу активність протягом всього часу. Хоча їх основний обмін і повільніший їх швидкість основного обміну в активному стані, різниця не така велика, як у брадіметаболічних організмах. Тахіметаболічні організми зазвичай потребують більше їжі та гірше переносять її нестачу.

Механізми терморегуляції у гомойотермних

В залежності від механізму розрізняють хімічну та фізичну терморегуляцію у гомойотермних організмів.

Хімічна терморегуляція забезпечує зміни рівня загальних енерговитрат і теплопродукції тканин (терморегуляційний тонус м'язів, теплопродукцію мозку, міокарда, печінки тощо). Здійснюється шляхом змін інтенсивності окисних процесів.
Фізична терморегуляція забезпечує зміни тепловіддачі за рахунок судинних реакцій шкіри, потовиділення, сезонних змін теплоізолюючих властивостей хутра, терморегуляторної поведінки тощо.
Терморегуляторна поведінка, як сукупність рухливих актів, спрямованих на зміну теплообміну організму з довкіллям може бути рефлекторною і нерефлекторною. Рефлекторна — найчастіше це теплова задишка, наприклад, пелікани, які не мають потових залоз, під час спеки застосовують для охолодження внутрішню поверхню піддзьобового міхура, розтягуючи її і одночасно відкривши дзьоб. До нерефлекторних дій можна віднести пошук необхідного температурного середовища — наприклад, затінку і прохолоди під час спеки.

Розвиток терморегуляції у гомойотермних, терморегуляція у людини

Терморегуляція розвинулася в процесі еволюції як пристосовна реакція організму на мінливість температурних умов існування.

Терморегуляція здійснюється рефлекторно, під впливом подразнень, що надходять з терморецепторів шкіри, внутрішніх органів і слизових оболонок.

Центр терморегуляції міститься в гіпоталамусі й підпорядкований корі великих півкуль головного мозку.

Терморегуляція у немовлят — недосконала, здійснюється переважно за рахунок судинних реакцій і змін теплопродукції. Зниження температури середовища на 1°С підвищує основний обмін у немовлят на 5%, тоді як у дорослої людини — лише на 1%.

В похилому і старечому віці терморегуляція частково порушується, збільшується амплітуда добових і сезонних коливань температури тіла.

Див. також

Джерела і література

Анатомія та фізіологія з патологією, за ред.Я. І. Федонюка та інш.. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. — 680 с. ISBN 966-7364-85-2. (С.443-448)
Березовський В.Я. Терморегуляція // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 11. кн.1., 1984, К,.- С. 218.
Слоним А.Д. Животная теплота и её регуляция в организме млекопитающихся., М.-Л., 1952 (рос.)
Иванов К.П. Мышечная система и химическая терморегуляция., М.-Л., 1965 (рос.)
Иванов К.П. Биоэнергетика и температурный гомеостазис., Л., 1972 (рос.)