PROFILPELAJAR.COM

С-2


Схема підводного човна типу «Середня»
Верф	№ 189, Ленінград
Під прапором	Військово-морський флот СРСР
Порт приписки	Кронштадт, Таллінн
Закладений	25 грудня 1934
Спуск на воду	8 серпня 1935
Введений до складу флоту	23 вересня 1936
Загибель	у січні 1940 року ймовірно загинув при підриві на міні на вході до Ботнічної затоки
Сучасний статус	затонув
Бойовий досвід	«Зимова війна»
Проєкт
Тип ПЧ	Середній торпедний ДПЧ
Основні характеристики
Швидкість (надводна)	19,5 вузлів (36,1 км/год)
Швидкість (підводна)	9,6 вузли (17,77 км/год)
Робоча глибина занурення	80 м
Гранична глибина занурення	100 м
Автономність плавання	30 діб
Екіпаж	45 осіб
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ)	77,7 м
Ширина корпусу найб.	6,4 м
Середня осадка (по КВЛ)	4,06 м
Водотоннажність надводна	866,1 т
Силова установка
дизель-електрична; 2 × дизельні двигуни 1Д 2 × електромотори ПГ-72/35
Гвинти	2
Потужність	дизельні двигуни — 2 × 2 000 к. с. електромотори — 2 × 550 к.с.
Озброєння
Артилерія	1 × 100-мм/51 гармата Б-24 (200 снарядів) 1 × 45-мм напівавтоматична гармата 21-К (500 снарядів)
Торпедно- мінне озброєння	6 ТА калібру 533-мм (12 торпед)

С-2

Район загибелі С-2

С-2 — радянський дизель-електричний підводний човен типу «Середня» серії IX, що входив до складу Військово-морського флоту СРСР за часів радянсько-фінської війни. Закладений 25 грудня 1934 року на верфі заводу № 189 у Ленінграді під заводським номером 267. 8 серпня 1935 року спущений на воду. 11 вересня 1936 року включений до складу Балтійського флоту^[1].

Історія служби

До початку Радянсько-фінської війни С-2 входив до складу 13-го дивізіону 1-ї бригади ПЧ Балтійського флоту з базуванням у Таллінні. З 28 листопада вийшов у бойовий похід і з початком радянської агресії проти Фінляндії перебував на позиції у північного краю острову Готланд. 6 грудня повернувся на базу. 1 січня 1940 року С-2 вийшов у другій похід під командуванням капітан-лейтенанта Соколова Івана Олександровича (на посаді з 17 грудня). На борту субмарини були так само командир 13-го дивізіону ПЧ БФ капітан 3 рангу Тутишкін Гавриїл Миколайович і флагманський штурман 1-ї бригади ПЧ флоту старший лейтенант Колесников Василь Кирилович.

Увечері 2 січня 1940 року С-2 досяг Аландських островів і отримав дозвіл на прохід через шведську протоку Сьодра-Кваркен. 3 січня 1940 року в 04:20 була отримана остання радіограма від С-2. Більше човен на зв'язок не виходив, про його долю і долю 50 членів екіпажу човна до останнього часу достовірно нічого не було відомо.

Ймовірно 3 січня 1940 року підводний човен загинув на мінному полі, поставленому 9-14 грудня 1939 року фінським мінним загороджувачем «Лоухі» в протоці Сьодра-Кваркен біля острова Меркет. У червні 2009 року рештки субмарини були виявлені в цьому районі шведськими пошуковими системами. Раніше вважалося ймовірним, що С-2 став жертвою льодів або міни, коли вже повертався на базу. 14 січня плавбаза «Смольний», а 21 січня лідер «Мінськ» нібито перехопили сигнали з «С-2», але зв'язок налагодити так і не змогли.

С-2 був єдиним кораблем РСЧФ, загиблим у «Зимовій війні».

Див. також

Примітки

Виноски

Джерела

↑ С-2. на sovboat.ru. Архів оригіналу за 25 лютого 2020.(рос.)

Джерела

«С-2» подводная лодка IX серии [Архівовано 25 лютого 2020 у Wayback Machine.](рос.)
S-2. на uboat.net. Архів оригіналу за 6 березня 2021. Процитовано 14 серпня 2021. (англ.)

Посилання

ПЛ Н-2, С-2 тип «С» IX серии [Архівовано 12 травня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
Подводные лодки типа С («Средняя») IX-бис серии^{[недоступне посилання]}(рос.)
Подводная лодка «С» IX серии [Архівовано 27 лютого 2021 у Wayback Machine.](рос.)

Література

Морозов М. Э., Кулагин К. Л. «Эски» в бою. Подводные лодки Маринеско, Щедрина, Лисина. — М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2008. — 128 с. — ISBN 978-5-699-25627-3(рос.)
С. А. Балакин, М. Э. Морозов Подводные лодки типа «С». — Москва: Моделист-конструктор, 2000. — 32 с. — (Морская коллекция № 2 / 2000). — 5000 экз.(рос.)

СРСР Друга світова війна Військова техніка Морська справа Війна