Сімав

Сімав
39° пн. ш. 29° сх. д. / 39° пн. ш. 29° сх. д. / 39; 29
Витік
• координати39°09′49″ пн. ш. 28°51′05″ сх. д. / 39.1636° пн. ш. 28.8513° сх. д. / 39.1636; 28.8513
ГирлоMustafakemalpaşa Riverd
• координати40°23′38″ пн. ш. 28°30′38″ сх. д. / 40.393823° пн. ш. 28.5105° сх. д. / 40.393823; 28.5105
Країни: Туреччина
РегіонБаликесір
Довжина321 км
Площа басейну:22 400 км²
Середньорічний стік79±0,001 м³/с
Притоки:Q21127429?, Q18747020? і Nilüfer Riverd
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Сімав (тур. Simav Çayı, Сусурлук, Susurluk Çayı, Çapraz Çayı, Коджасу[1][2], Коджадере, Kocadere) — річка на північному заході Малої Азії, в Туреччині. Довжина становить 321 км[3], площа басейну становить 22 400 км². Річка витікає з пересихаючого озера Сімав[4], вище якого носить назву Чаталджа[5]. Найбільші притоки — Ріндак і Нілюфер.

У римські часи відома як Макест (лат. Macestus, Mecestus, грец. Μάκεστος, Μέκεστος)[6][7]. Над річкою в римську епоху був зведений потужний Макестський міст, який нині перебуває у зруйнованому стані. У XIX столітті місцеві анатолійські болгари дали річці назву Михалич/Микалик[8] . У середні століття Сімав був притокою Ріндака, але після кількох сильних землетрусів саме Сімав став вважатися головним руслом. Впадає в Мармурове море навпроти о. Імрали. На річці зведена гребля Чайгерен.

Література

  • Macestus // Dictionary of Greek and Roman Geography, illustrated by numerous engravings on wood. William Smith, LLD.. — London: Walton and Maberly, Upper Gower Street and Ivy Lane, Paternoster Row; John Murray, Albemarle Street, 1854.

Примітки

  1. ↑ Аркуш карти K-35-XXXV. Масштаб: 1 : 200 000. (рос.)
  2. ↑ Аркуш карти K-35-Г.
  3. ↑ Land and Water Resources (англ.). General Directorate Of State Hydraulic Works. Архів оригіналу за 22 серпня 2013. Процитовано 2017-1-30.
  4. ↑ Аркуш карти J-35-11 Келес. Масштаб: 1 : 100 000. Видання 1980 р. (рос.)
  5. ↑ Аркуш карти J-35-12 Пазаръери. Масштаб: 1 : 100 000. Видання 1980 р. (рос.)
  6. ↑ Макест // Реальный словарь классических древностей / под ред. членов Общества классической филологии и педагогики Любкер Ф., Ф. Гельбке, Л. Георгиевского, Ф. Зелинского, В. Канского, М. Куторги и П. Никитина. — СПб., 1885.(нім.)(рос.)
  7. ↑ Страбон. География. XII, 8, 11; с. 540
  8. ↑ Пліній Старший. Естественная история. V, 40, 2