Народився в родині Абрама Яковича Сідура та Зінаїди Іванівни Андрианової. Одним із спогадів дитинства, які найбільше запам'яталися були події пов'язані із Голодомором 1932—1933 років. Зокрема в своєму автобіографічному творі «Пам'ятник сучасному стану»[5] Вадим Сідур згадує про масову смертність від голоду у селах, про випадки трупоїдства та канібалізму, про харчування сурогатами. Також він розповідає про роботу системи Торгзін. Зокрема його мати в цьому магазині у Дніпропетровську обміняла срібну ложку на кілограм борошна. З 1942 по 1944 воював на фронтах радянсько-німецької війни, був важко поранений і демобілізований у званні гвардії старшого лейтенанта. В 1953 закінчив МВХПУ (Строганівське училище), факультет монументальної скульптури. Жив і працював у Москві.
Постійно стикався з офіційним неприйняттям своїх робіт, звинувачувався в формалізмі та пацифізмі. Виконував замовлення на міську декоративну скульптуру і приватні замовлення на надгробки. За життя не міг виставляти свої роботи в СРСР; за кордоном відбулося понад 30 виставок. Скульптури за його моделям встановлені в Німеччині — «Загиблим від насильства» (Кассель), «Волає» (Дюссельдорф), в США — «Голова Ейнштейна» та інші.
У 1989 році в Москві був створений Музей Вадима Сідура — єдиний московський державний музей, цілком присвячений сучасній скульптурі.
Погром
14 серпня2015 в Москві православними радикалами були пошкоджені 4 роботи Сідура, що знаходяться в російському Держфонді і представлені на виставці в Манежі.[6] Вандали пояснили свої дії тим, що виставлені роботи ображали релігійні почуття віруючих.
_Treblinka_2.jpg)
