Суховоля (Житомирський район)

село Суховоля
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Житомирський район
Тер. громада Хорошівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA18040570500068858
Основні дані
Засноване 1899
Перша згадка 1899 (125 років)
Населення 368
Площа 1,49 км²
Густота населення 246,98 осіб/км²
Поштовий індекс 12121
Телефонний код +380 4145
Географічні дані
Географічні координати 50°40′27″ пн. ш. 28°17′47″ сх. д. / 50.67417° пн. ш. 28.29639° сх. д. / 50.67417; 28.29639
Найближча залізнична станція Нова Борова
Відстань до
залізничної станції 		36 км
Місцева влада
Адреса ради 12121, Житомирська обл., Хорошівський р-н, с.Суховоля, вул.Центральна,5
Карта
Суховоля. Карта розташування: Україна
Суховоля
Суховоля
Суховоля. Карта розташування: Житомирська область
Суховоля
Суховоля
Мапа
Мапа
У Вікіпедії є статті про інші населені пункти з такою назвою: Суховоля.

Сухово́ля́[1] — село в Україні, у Житомирському районі Житомирської області. Входить до складу Хорошівської селищної громади. Населення становить 368 осіб.

Географія

Географічні координати: 50°40' пн. ш. 28°17' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа села — 1,5 км².

Суховоля розташована в межах природно-географічного краю Полісся і за 19 км від центру громади — міста Хорошів. Найближча залізнична станція — Нова Борова, за 36 км[2]. На захід від села протікає річка Іршиця.

Історія

Перша писемна згадка про Суховолю датується 1899 роком[2].

У 1906 році в селі мешкало 276 осіб, налічувалось 45 дворових господарств[3].

На мапі 1911—1912 років Суховоля позначена як населений пункт із 57 дворами[4].

У 1932–1933 роках Суховоля постраждала від Голодомору. За свідченнями очевидців кількість померлих склала щонайменше 15 осіб[5].

Упродовж німецько-радянської війни участь у бойових діях брали 151 місцевий житель, з них 107 осіб загинуло, 133 — нагороджені орденами і медалями. У період німецької окупації в районі Суховолі діяли партизанські загони Степана Маликова[2].

На початку 1970-х років у селі діяли центральна садиба колгоспу імені Кірова, восьмирічна школа, клуб, бібліотека із книжковим фондом 7280 примірників, фельдшерсько-акушерський пункт і дит'ясла[2].

Населення

За даними перепису 2001 року населення села становило 368 осіб, з них 98,91 % зазначили рідною українську мову, 0,82 % — російську, а 0,27 % — молдовську[6].

Уродженці

Соціальна сфера

  • Суховільська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів (вул. Шкільна, 2)[7]

Див. також

Примітки

  1. ↑ Карта Волинської губернії Шуберта Ф.Ф.
  2. ↑ а б в г Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область, 1973, с. 215.
  3. ↑ Списокъ населенныхъ местъ Волынской губерніи. — Неофиціальное. — Житоміръ : Волынский губ. стат. комитет, 1906. — С. 23. Архівовано з джерела 19 грудня 2014 [Архівовано 2014-12-19 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Управление военных топографов 1911—12 гг, лист XXIX-25 (Горошки) [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.](рос.)
  5. ↑ Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Житомирська область, 2008, с. 352.
  6. ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 5 квітня 2015. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Список установ освіти[недоступне посилання з травня 2019]

Джерела

  • Тронько П.Т. (голова ред. колегії) та ін. Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — Київ : Гол. ред. УРЕ, 1973. — 727 с.
  • Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Житомирська область. — Житомир : Полісся, 2008. — 1116 с. — ISBN 978-966-655-361-7.

Посилання

Житомирська область Це незавершена стаття про Житомирську область.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.