Судислав — галицький боярин, провідник проугорської партії бояр, противник князя Данила Романовича.
З життєпису
Після вересня 1211 року малолітній Данило Романович став правителем у Галичі, його мати Єфросинія-Анна стала регенткою. Володислав Кормильчич очолив «партію» бояр, які змусили її втекти з міста. На допомогу вирушив угорський король Андраш ІІ, головні проводирі опозиції — Кормильчич, Судислав, Филип — були арештовані, пізніше 2 останніх відкупились.[1]
Кілька разів допомагав уграм опанувати Галичем.
Після поразки угрів 1230 (за даними М. Грушевського, у 1219 році разом із угорською залогою Галича на чолі з воєводою Бенедиктом[2]) року подався до Угорщину, звідки знов з угорським військом двічі (1232 і 1233) безуспішно намагався оволодіти Галичем.
Сім'я та нащадки
Дружина — невідома на ім'я дочка галицького священника (до 1197 — після 1220)
- Невідома на ім'я дочка, одружена з угорським воєводою Фільнеєм (17.08.1245)[3], від якого мала двох синів — Стефана та Миколая.
- Богомир — воєвода секейських територій в Угорському королівстві.
- Доброслав Судич — впливовий галицький боярин, володар Пониззя, суперник Романовичів.
- Віт — угорський воєвода у прикордонних з Руссю областях.
Примітки
- ↑ Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. III. — С. 28—29.
- ↑ Там само. — С. 36.
- ↑ Літопис руський за Іпатіївським списком, пер. О. Махновець. Київ. 1989. с. 377.
Джерела
- Волощук М. М. «Русь» в Угорському королівстві (XI — друга половина XIV ст.): суспільно-політична роль, майнові стосунки, міграції / Відп. ред. Л. В. Войтович. — Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2014. — 496 с.
- Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. III. — С. 29, 36, 38—43, 45, 47—48, 50—52, 304.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
