Стилобат (від дав.-гр. στυλοβάτης) — верхня частина східчастого цоколю будинку, постаменту, скульптури тощо^[1].

Слово стилобат пішло з античної Греції і спочатку означало верхні плити триступеневого стереобату, кам'яних плит, викладених шарами між фундаментом і колонами.

Іншими словами, стилобатом у давній Греції спершу звано кам'яні плити під колонами, пізніше так почали називати характерні триступеневі цоколі давньогрецьких храмів (себто, увесь стереобат)^[2].

В українській архітектурі такий елемент як стилобат використовується досить давно. Скажімо, Андріївська церква на Андріївському узвозі в Києві. Її перший фундаментальний поверх є стилобатом.^[3]

Нині стилобатом називають східчасті цоколі будівель. Або ж цокольний чи підвальний поверхи які виступають за межі контуру основної частини будинку. Поверхи стилобату виконуються в єдиному архітектурному (дизайнерському) стилі, який є відмінним від стилю типових поверхів. Себто, суть поняття з античних часів не змінилася. І сьогодні стилобат — це потужна опора, основа усього будівельного комплексу чи споруди. Використовуючи особливості рельєфу, в стилобат «врізають» комерційні приміщення, паркінги, пункти теплопостачання, водопідготовки, проводять спільні для всіх споруд, що розміщуються над стилобатом лінії комунікацій, інші інженерно-технічні споруди, без яких неможлива експлуатація сучасного архітектурного комплексу.

Стилобати популярні під час будівництва комплексів із висотних будівель («свічок»).

• Великий тлумачний словник сучасної української мови на сайті Електронної бібліотеки «Україніка»

https://slovnyk.ua/index.php?swrd=стилобат

https://en.wikipedia.org/wiki/Stylobate