Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.(грудень 2018)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Жолкевський.
Здобув добру освіту (як і брат Микола — медицькийстароста). Брав участь у збройних кампаніях, сутичках (зокрема, під Ґданьськом, у Московії; особливо під Соколею, коли, вислані великим гетьманом короннимМиколаєм Мєлєцким, стримували натиск переважаючих сил московитів до підходу основних загонів коронного війська). Мав посади галицького каштеляна (номінація 17 листопада 1580),[1] белзького та руського воєводи (з 1586 р.). Був послом на сейм у Любліні, підписав унію з ВКЛ1569 року. Брав участь в генеральному з'їзді під Єнджеювом 1576 р. На Вісьліцькому конгресі сприяв обранню королем Сігізмунда ІІІ Вази, застосовуючи силу. Був власником тоді ще села Бродів, якими дуже опікувався, може, найбільше з власних придбань. Сприяв початку будівництву костелу святого Станіслава тут, також для Бродів у короля Стефана Баторія отримав 22 серпня 1584 р. (Люблін) дозвіл на магдебурзьке право, назвавши місто Любич.[2]
1576 року, після смерти першої дружини Софії, намірився піти в монастир і отримав експектативу (право на посаду) православного владики володимирського і берестейського, за якою мав отримати висвячення і посаду єпископа після смерти чинного єпископа. У той час у Польщі існувала традиція, що на православних єпископів висвячували когось із православної руської шляхти, мотивуючи тим, що низове православне духовенство було неосвіченим. Але Станіслав Жолкевський 1580 року несподівано одружився вдруге з Анною Сокіл, молодшою від нього на 30 років, головній спадкоємниці володінь Андрія Висоцького, і отримав через неї у власність значні землеволодіння. Це спонукало Жолкевського обрати світську кар'єру і 24 квітня 1580 року за немалу відступну плату від Печерського архимандрита Мелетія Хрептовича Жолкевський публічно зрікся на його користь наданого права на посаду православного владики володимирського і берестейського і прийняв католицизм[3].
Був похований у Львівськійкатолицькій катедрі, йому був встановлений кам'яний надгробок з епітафією.[4] У сучасному храмі є пам'ятна таблиця з епітафією латиною, розташована зліва на початку презбітерію. Переклад тексту епітафії українською:
«Станіслав із Жовкви, руський воєвода, багатьма блискучими заслугами в мир і у війну він показав свою вірність і відданість Речі Посполитій і, багато вистоявши за неї і битв, і поразок, і прославився. Зрештою, досить проживши, на 68-му році життя зупнив свою долю дня 25 липня року Христового 1588-го. Нехай мовиться за нього молитва»
.
Сім'я
Був тричі одружений; вперше зі Софією Липською з Горая гербу Корчак, мав 2-х синів:
Grobowiec Żółkiewskiego Stanisława… // Lwowianin, czyli zbior potrzebnych i uzytecznych (w VII t.), 1836, № 15, wydawany przez Ludw. Zielinskiego (?-1873). — S. 11—12. (пол.)
Urzędnicy województwa ruskiego XIV—XVIII wieków / opracował K. Przyboś. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — 417 s. — S. 43. — ISBN 83-04-0251213-4 całość, ISBN 83-04-01814-4. (пол.)
.svg){kind=small}