Потрапивши за розподілом у 1961 році до Жданова (нинішній Маріуполь), працював майстром, інженером заводу «Азовсталь». Потім працював секретарем Орджонікідзевського районного комітету ЛКСМУ міста Жданова Донецької області.
Через деякий час за сімейними обставинами переїхав до Донецька, де працював з 1964 року на різних інженерно-технічних посадах у тресті «Донецькжитлобуд» № 1. З 1966 року — інструктор Калінінського районного комітету КПУ міста Донецька, інструктор Донецького міського комітету КПУ, завідувач відділу Київського районного комітету КПУ міста Донецька.
У 1971 році призначений начальником будівельного управління № 4 (БУ-4) тресту «Донецькжитлобуд» № 1.
З 1974 року — голова виконавчого комітету Київської районної ради депутатів трудящих міста Донецька. З 1977 по 1978 рік працював 1-м секретарем Київського районного комітету КПУ міста Донецька. За цей час Київський район отримав сотні тисяч квадратних метрів нового і відремонтованого житла, нову дитячу лікарню, у будівництво якої Володимир Кузьмич втягнув всі великі підприємства району, десятки кілометрів теплотрас, дороги, сквери.
меморіальна дошка
З 1978 по 1987 рік — голова виконавчого комітету Донецької міської ради народних депутатів. При ньому відбулося будівництво другої черги «Білого лебедя», прокладання першої в обласному центрі об'їзної дороги, реконструкція Критого ринку. Його зусиллями була укріплена матеріальна база міського Зеленбуду і створений радгосп «Троянда».
Обирався депутатом Верховної Ради УРСР 10-го і 11-го скликань. У 2001 році «За великий особистий внесок у розвиток Донецька, активну громадську роботу та високу громадянську позицію» Володимиру Спицину присвоєне звання почесного громадянина Донецька[1].
Донецька міськрада у 2009 році встановила на своїй будівлі пам'ятну дошку на честь колишнього керівника міста, його ім'я увічнене і в назві однієї з вулиць Донецька.
