Сноубординг — олімпійський вид спорту, що на зимових Олімпійських іграх вперше з'явився 1998 року в Наґано (Японія)[1]. Це один із п'яти видів спорту або дисциплін, внесених до програми зимових Олімпійських ігор між 1990 та 2002 роками, і єдиний, що раніше не був медальним або показовим виступом[2]. 1998 року розігрувалось чотири комплекти нагород, по два серед чоловіків і жінок, за двома різновидами: гігантський слалом - спуск згори, подібний до гігантського слалому на лижах; і хаф-пайп, де суперники виконують трюки, рухаючись від одного боку напівкруглого рову до іншого[2]. КанадецьРосс Ребальяті виграв гігантський слалом серед чоловіків і став першим золотим медалістом зі сноубордингу[3]. Міжнародний олімпійський комітет (МОК) ненадовго позбавив Ребальяті медалі після позитивного тесту на марихуану. Однак рішення МОК скасовано після апеляції Канадської олімпійської асоціації[4]. На зимових Олімпійських іграх 2002 року гігантський слалом замінили на паралельний гігантський слалом, у якому два суперники одночасно змагаються між собою[5]. 2006 року вперше провели змагання в третій дисципліні – сноуборд-кросі. Тут кілька суперників одночасно спускаються трасою, що складається з трамплінів, балок та інших перешкод[6].
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}