PROFILPELAJAR.COM

Дата:	29 жовтня—6 листопада 1944
Місце:	Центральна Угорщина
Результат:	незначний успіх Червоної армії

Сольнок-Будапештська операція
	Будапештська операція; Німецько-радянська війна
	Зенітний підрозділ угорської армії на вулицях міста на вогневій позиції під час боїв. Листопад 1944Зенітний підрозділ угорської армії на вулицях міста на вогневій позиції під час боїв. Листопад 1944
Дата:	29 жовтня—6 листопада 1944
Місце:	Центральна Угорщина
Результат:	незначний успіх Червоної армії
Сторони
СРСР; Румунське королівство	Третій Рейх; Угорщина
Командувачі
Родіон Малиновський; Михайло Шумилов; Іван Манагаров; Сергій Трофименко; Сергій Горюнов	Йоганнес Фріснер; Йозеф Гешлені
Військові формування
2-й Український фронт; 4-та румунська армія	Група армій «Південь»; * 6-та армія; * 3-тя угорська армія

Сольнок-Будапештська операція — фронтова наступальна операція радянських військ правого крила 2-го Українського фронту в ході Будапештської операції за часів німецько-радянської війни. Операція, разом з діями лівого крила фронту стала першим етапом великої битви за столицю Угорщини й тривала з 29 жовтня до 6 листопада 1944 року.

Історія

Обстановка до початку операції

28 жовтня 1944 року Ставка Верховного Головнокомандування директивою № 220251^[1] підтвердила усний наказ Сталіна не пізніше 29 жовтня силами 46-ї армії генерал-лейтенанта І. Т. Шльоміна і 2-го гвардійського механізованого корпусу генерал-лейтенанта К. В. Свиридова перейти у наступ в межиріччі Тиси та Дунаю^[2].

Відповідно до плану операції, 46-та армія мала завдати удар в загальному напрямку на Кечкемет. До середини дня 29 жовтня частини Червоної армії повинні були вийти на рубіж Надькереш — Лайошміже — Іжак. Головною метою було знищити оборону супротивника на західному березі Тиси і тим самим забезпечити переправу сюди 7-ї гвардійської армії. Після цього 46-та армія, посилена 4-м гвардійським механізованим корпусом, мала рушити на Будапешт^[2].

7-ма гвардійська армія одержала завдання з ранку 30 жовтня перейти в наступ з району на схід від Сольнока, форсувати Тису і на кінець дня вийти на рубіж Тосег — Надькереш. 6-та гвардійська танкова армія з резерву фронту призначалася для підтримки наступальних дій на Будапешт у смузі 7-ї гвардійської армії.

Інші армії фронту (за винятком 40-ї і 4-ї румунської) повинні були форсувати Тису та захопити плацдарми на її західному березі.

4-й Український фронт наступом углиб Чехословаччини мав скувати 1-шу німецьку танкову армію, не допустивши її просування на будапештський напрямок.

3-й Український фронт продовжував перегрупування і зосередження головних сил у югославському Банаті, одночасно передовими частинами планувалось захопити плацдарми на правобережжі Дунаю і підтримати загальний наступ на території Угорщини.

До 3 листопада планувалося завершити операцію та вийти на рубіж Ішасег — Будакесі — Ерд.

Хід операції

29 жовтня 1944 року, у другій половині дня, війська 2-го Українського фронту маршала Радянського Союзу Родіона Малиновського перейшли в наступ. Війська лівого крила фронту прорвали оборону 3-ї угорської армії в межиріччі Тиси і Дунаю. На правому фланзі 7-ма гвардійська армія тим часом захопила плацдарм на правобережжі Тиси. 4 листопада Сольнок був захоплений військами Червоної армії^[2].

Але до того часу Вермахту вдалося перекинути на загрозливі напрямки 4 дивізії: 13-ту танкову, 8-му кавалерійську СС «Флоріан Гайєр» та 22-гу добровольчу кавалерійську СС «Марія Терезія», а також панцергренадерську (мотопіхотну) «Фельдхернхалле». У центрі та на правому крилі фронту радянські війська зустріли серйозний опір супротивника під час форсування річки Тиси. Наступ Червоної армії відбили, а в районі міста Пилиш німецькі танкові частини перейшли в контратаку.

4 листопада з метою уникнути великих втрат Ставка ВГК видала директиву № 220256^[1] про припинення наступу на Будапешт та підготовку нової операції. Фронтальний удар вирішили замінити на охоплення міста з двох сторін. Командувач 2-го Українського фронту Р. Я. Малиновський отримав наказ сконцентрувати сили правого крила і центру фронту у складі 7-ї гвардійської, 53-ї, 27-ї і 40-ї армій на західному березі Тиси та підготувати наступ на столицю Угорщини з північного та північно-східного напрямку.

Див. також

Примітки

Виноски

Джерела

Посилання

Література

David M. Glantz, The Soviet‐German War 1941–45: Myths and Realities: A Survey Essay.
Гостони, Петер. Кровавый Дунай. Боевые действия в Юго-Восточной Европе 1944—1945. — Москва: Центрполиграф, 2013. — 413 с. — ISBN 978-5-9524-5068-4. (рос.)

СРСР Нацистська Німеччина Угорщина Друга світова війна Війна