Єдиний тролейбус курсував між південною околицею села Солончень та молочною фермою на північ від села, за межами адміністративного кордону села. Солонченський тролейбус чисто технічно вважався приміським. Відбувалося 5 щоденних рейсів у кожному напрямку руху[4]. Розклад руху тролейбуса було прив'язане до підвезення робочих до господарчих підприємств радгоспу та місцевої школи[5].
Технічне обслуговування відбувалось у тролейбусному управлінні Кишинева, куди тролейбуси буксирували трактором К-700. Час в дорозі займав 6 годин у кожну сторону. За 20 місяців роботи тролейбус проходив технічне обслуговування 4 рази. Обслуговування машини мало превентивний характер.
Тролейбусна лінія закрита 3 січня1994 року під приводом дорожнечі електроенергії. Станом на 9 липня1994 року контактна мережа була в скрутному стані, а тролейбус ЗіУ-682 (№ 2049) був законсервований на території гаража МТС. З часом обладнання тролейбуса було розграбовано, як і все господарство радгоспу. Контактна мережа була продана у Кишинів, а тролейбус ЗіУ-682 (№ 2049) був повернений до Кишинева, де продовжив роботу на маршрутах столиці, як мінімум, до 2006 року. До початку 2010 року даного тролейбуса в Кишиневі вже не було. На теперішній час про тролейбус в селі Солончень нагадують лише стовби контактної мережі, залишки будівлі підстанції та порівняно добрі селищні дороги[6].
Канатна дорога
На межі 1980—1990-х років радгосп «Солонченський» був великим заможним господарством. Згідно з умовами в колишнього СРСР, будь-який приріст радгоспних коштів переходив до держави, якщо не був активним балансом на потреби підприємства або соціальні потреби села. Щоб не віддавати гроші державі, в селі Солончень розгорнулося комплексне планування і будівництво всіх можливих господарських, соціальних і культурних об'єктів. Однак зайві кошти все одно залишалися.
Якби міжміська тролейбусна лінія була побудована, по трасі проходження з'явилося б відразу декілька визначних місць з тролейбусом: проїзд під вантажною канатною дорогою, проїзд тролейбуса під прольотом залізничного моста через річку Дністер на лінії Рибниця — Бєльці-Слободзея; і рух тролейбуса серпантином від річки Дністер до міста Гума, розташованому на височині[7][8].
На придністровської території силами транспортного вертольота і фахівців МНС Росії цю канатну дорогу демонтували підривом, так як вона становила небезпеку для жителів будинків, над чиїми будинками вона проходила. Все це було узгоджено з молдовською стороною, так як деяка частина роботи проходила над Дністром. Так само, через падіння вагонетки, стався обвал даху на Рибінському цементному комбінаті і загинули 2 людини. Там її не встигли демонтувати. Складно уявити що могло статися, якби вагонетки падали на будинки людей[9].
