Навчався у Запорізькому авіаційному технікумі та Вольському військовому авіаційному училищі, яке закінчив у 1939 році. У 1939—1946 роках служив в армії.
Закінчив у 1950 році юридичний факультет Львівського університету. Відтоді в цьому вузі. Працював аспірант, з 1953 — викладач кафедри теорії та історії держави і права. Протягом 1960—90 років завідував цією кафедрою.[1]
Досліджував проблеми теорії держави і права, історії української правової та політичної думки. Одним з перших в СРСР почав дослідження основ юридичної деонтології. Провів роботу з розробки основних вимог до професійно-правовим обов'язкам юриста, аналогічно вимогам, що стосуються лікаря. У подальших дослідженнях аналізував юридичні обов'язки, перспективи розвитку основ професійної деонтології. Крім того, розглядав медичну деонтологію з позиції юриста, права і моралі, приділивши основну увагу внутрішнім (духовним) процесам, назвавши їх «духом права».
Основні роботи
«Основні напрямки в розвитку прогресивної державно-правової думки на Україні: 16 — 19 ст.» (1958)(рос.)[2]
«Демократичні вчення про державу і право на Україні в другій половині XIX століття (М. Драгоманов, С. Подолинський, А. Терлецький)»(1966),
«Право. Свобода. Рівність» (1981, у співавторстві) (рос.)