|Ukrcenter= |Член спілки журналістів У...= |Навчання= |Lib= |Член КПРС:=
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем
Смолінський.
Микола Сергійович Смолінський (* 18 жовтня 1953(19531018), с. Лукачани Кельменецького району Чернівецької області — † 2 травня 2005, смт. Кельменці, похований в с. Лукачани) — журналіст, Заслужений журналіст України.
Біографія
Микола Сергійович Смолінський народився 18 жовтня 1953 року в селі Лукачани
Кельменецького району Чернівецької області.
Після закінчення сільської восьмирічної школи в Лукачанах, з 1968 по 1972 рік навчався в Чернівецькому будівельному технікумі.
Як показали наступні події, ці чотири роки допомогли Миколі Смолінському визначитись з своїми професійними уподобаннями. І серед них не було професії будівельника: він поступає на заочне відділення факультету журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка і йде працювати редактором радіо Чернівецького обласного комітету по телебаченню і радіомовленню.
В 1974-1976 роках була перерва в його навчанні і роботі: він відбував загальнообов’язкову службу в армії.
Закінчивши службу, продовжує вчитися (закінчив в 1980-му) і працювати — вже старшим редактором Чернівецького обласного радіо.
З 1983 він — спецкореспондент Українського республіканського радіо по Чернівецькій області, а потім, до кінця свого короткого життя (помер 2 травня 2005 року), — власний кореспондент Національної радіокомпанії України.
Став Заслуженим журналістом України.
«Це був воістину золотий голос краю»[1] ( Севернюк Т. А.).
Про нього написана поетична книга «Пресвітлої печалі Жайвір Лукачанський»[2].
Вийшли його репортажі, інтерв'ю, замальовки: «До мами в гості восени», 2006, спогади сучасників: «Обірвана струна ще гаряча», 2006.
Похований в Лукачанах.
Творчість
Авторські програми:
- «Від Дністра до Карпат»;
- «Сільські вечори»;
- художньо-публіцистична програма «У нас на Буковині».
Книга репортажів, інтерв'ю, замальовок:
Нагороди
Примітки
Джерела