Смирнова Марія Василівна

Марія Василівна Смирнова
рос. Мария Васильевна Смирнова
Народження31 березня 1920(1920-03-31)
Воробйово
Смерть10 липня 2002(2002-07-10) (82 роки)
Твер
КраїнаСРСР СРСР
Росія Росія
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силПрапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ Бомбардувальна авіація
Роки служби1942—1945
ПартіяКПРС
Звання Майор авіації
Формування46-й гв. нбап
Війни / битвинімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Олександра Невського Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ»
Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За визволення Варшави»
Медаль «За визволення Варшави»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль Жукова
Медаль Жукова
Медаль «50 років перемоги у ВВВ»

Марі́я Васи́лівна Смирно́ва (31 березня 1920(19200331) — 10 липня 2002) — радянська військова льотчиця, у роки Другої світової війни — командир ескадрильї 46-го гвардійського нічного бомбардувального авіаційного полку, гвардії капітан. Герой Радянського Союзу (1944).

Життєпис

Народилася 31 березня 1920 року в селі Воробйово Вишньоволоцького повіту Тверської губернії РРФСР (нині — у межах Толмачовського сільського поселення Лихославльського району Тверської області Росії), у селянській родині. Карелка.

У 1936 році закінчила Лихославльське педагогічне училище і Калінінський аероклуб. Вчителювала в селі Полюж'є, була льотчиком-інструктором аероклубу.

До лав РСЧА призвана в листопаді 1941 року. Закінчила курси льотчиків при Енгельській військовій авіаційній школі пілотів. У діючій армії — з 27 травня 1942 року: заступник командира ескадрильї, командир ескадрильї 588-го (з лютого 1943 року — 46-го гвардійського) нічного бомбардувального авіаційного полку. Воювала на Південному, Закавказькому, Північно-Кавказькому, 2-у Білоруському фронтах. Член ВКП(б) з 1943 року.

Всього за роки війни здійснила 940 бойових вильотів із бойовим нальотом 1235 годин.

Після війни гвардії майор М. В. Смиронова вийшла у відставку. У 1954 році закінчила Тамбовську обласну партійну школу. Перебувала на партійній і радянській роботі: інструктор відділу пропаганди та агітації Тамбовського міськкому КПРС, інструктор Володарського райкому КПРС, завідувачка дитячим садом військової частини, інструктор відділу партійних органів Калінінського обкому КПРС, інженер відділу кадрів і навчальних закладів Калінінського раднаргоспу, начальник відділу кадрів Калінінського камвольного комбінату, завідувачка бюро з працевлаштування та інформації населення м. Калініна.

Вела значну роботу з патріотичного виховання молоді, тривалий час очолювала Калінінську обласну раду ветеранів, була членом президії обласного комітету захисту миру. Неодноразово обиралась депутатом обласної й районної рад народних депутатів.

Мешкала у Твері, де й померла 10 липня 2002 року. Похована на Дмитрово-Черкаському кладовищі.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 жовтня 1944 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм», гвардії капітанові Смирновій Марії Василівні присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 4842).

Нагороджена також трьома орденами Червоного Прапора (09.09.1942, 26.04.1944, 15.06.1945), орденами Олександра Невського (25.10.1943), Вітчизняної війни 1-го ступеня (11.03.1985), Червоної Зірки (27.04.1943) і медалями.

Почесний громадянин міста Твер.

Посилання

  • Смирнова Марія Василівна. // Сайт «Герои страны» (рос.).