Сквер Пам'яті (Луганськ)

Сквер Пам’яті
Вид на готель «Луганськ»
48°34′2.05″ пн. ш. 39°19′9.54″ сх. д. / 48.5672361° пн. ш. 39.3193167° сх. д. / 48.5672361; 39.3193167
Типсквер
Статуспам’ятка садово-паркового мистецтва
Відкритоухвалене рішення 1972
Колишні назвиГусинівський цвинтар, сквер Дружби народів СРСР
Площа10 га
Країна Україна
РозташуванняЛуганськ
Сквер Пам’яті. Карта розташування: Україна
Сквер Пам’яті
Сквер Пам’яті
Сквер Пам’яті (Україна)
Мапа

Сквер Пам’яті (колишній сквер Дружби народів СРСР) — парк у центрі Луганська на місці колишнього Гусинівського цвинтаря.

Гусинівський цвинтар

Церква святих Гурія, Самона й Авіва
Сойка у сквері
Сквер узимку
Дитячий майданчик
Докладніше: Гусинівка

Гусинівка — історичний мікрорайон Луганська. До революції її мешканцями були робітники заводу Гартмана. Найвідомішим жителем цього району був Клим Ворошилов, ім’я якого місто носило у 1935-1958 і 1970-1990 роках. Частину населення становили також ремісники-євреї.

Гусинівський цвинтар, що знаходився на вул. 5-та Донецька (згодом Алпатова, а потім Совєтська), був відкритий у 1890-х роках. Але в архівах згадка про перші поховання датуються 1910 роком.

На кладовищі окрім городян були поховані вояки німецько-австрійського війська, солдати Радянської Армії. Серед відомих людей тут покоїться перший міський голова Микола Холодилін. У 1933 році знайшов останній притулок архієпископ Української соборно-єпископської церкви Августин Вербицький.[1]

7 лютого (за іншими даними 1 березня) 1956 року згідно з санітарними нормами кладовище закрили і виділили землю під новий цвинтар біля луганського автовокзалу. На момент закриття тут нараховувалось близько 15 тисяч могил. Задум розпланувати на цьому місті сквер подібний до скверу 30-річчя ВЛКСМ не був утілений у життя. Натомість його огородили мергельним і частково бетонним парканом.[2]

У 1960-х роках кладовище мало лиху славу. З ним пов’язана резонансна справа рецидивіста, який на його території зґвалтував жінку. Усього ним було вчинено близько 50 злочинів на сексуальному ґрунті. За вироком суду злочинець був засуджений до розстрілу.

У 1971 році кладовище було оглянуте комісією, яка дійшла висновку про можливість використання цвинтаря під парк. У наступні роки провели рекультивацію цвинтаря, луганчани змогли перепоховати своїх родичів.[2]

Замордовані «вороги народів»

За підрахунками місцевих дослідників у другій половині 1930-х років на цвинтарях Луганська і Сучій балці було похоронено від трьох до п’яти тисяч політв’язнів.[3] Частину цих людей розстрілювали у Будинку Васньова, який на той час займав НКВС.

У 1989 році Луганське відділення історико-просвітницького товариства «Меморіал» досліджувало масові поховання репресованих. За їх свідченням, серед загиблих виявляли замордованих матерів з немовлятами. В пам’ять про загиблих був встановлений хрест, однак влада розпорядилась його демонтувати.[4]

Водночас є твердження про те, що ворогів народу не могли ховати на міському цвинтарі.[2] Основне місце їхнього поховання знаходиться у Сучій балці.

Сквер імені Дружби народів СРСР

У грудні 1972 року було ухвалене рішення про розпланування скверу імені Дружби народів СРСР, який був заснований у 1982 році з нагоди 60-річчя утворення СРСР.

Сквер мав символізувати Радянський Союз. Каштани уособлювали Україну, берези — Росію, ялина — Далекий Схід, штучний пагорб — Кавказькі гори, фонтан із морською галькою — Чорне море.

Усього було висаджено 1346 дендрологічних рослин.[2]

Пік популярності парка припав на 1980-ті роки. У наступне десятиліття був занедбаний.

Церква святих Гурія, Самона й Авіва

Парафія була зареєстрована у квітні 1995 року. Дерев’яну церкву споруджено у сквері на пожертви вірян. Перше богослужіння відбулось на Великдень 27 квітня 1998 року. У храмі знаходиться шанована віруючими ікона Святогірської Божої Матері, на честь якої освячений пристол північного приділу церкви.[5]

Чутки про торговельно-розважальний комплекс

У 2006-2009 роках містом ширились чутки, що на місці колишнього цвинтаря збираються звести торговельно-розважальний комплекс. Низка громадських організацій («Просвіта», об’єднання українських і донських козаків) разом з онучкою першого мера Марією Царевською виступили з протестом проти такого рішення. Ними був установлений хрест на місці могили першого міського голови Миколи Холодиліна (1843-1925), знакової для міста фігури. Цією акцією протестувальники намагались привернути увагу громадськості і зашкодити місцевій владі осквернити колишній цвинтар.[3]

Церква і пам'ятник жертвам Голодомору (праворуч)

Сквер Пам’яті

У 2009 році на день міста сквер був частково оновлений. На вході з’явився фонтан. У його центрі залишене місце для майбутнього пам’ятника янголові-охоронцю. Змонтоване нове освітлення, установлені нові лавочки, вимощені доріжки, розплановані клумби, функціонує новий сучасний дитячий майданчик.[6]

віртуальний тур

Для Скверу пам'яті створено віртуальний тур. Зйомку зроблено у пізньоосінній час із 5 точок, центральною з яких є площадка над фонтаном.

Пам’ятники

Пам’ятник Зображення Пам’ятник Зображення
На Гусинівському цвинтарі поховані 554 солдати, які померли в луганському шпиталі у 1941-1945 роках. Нагадує про ті події пам’ятник з переліком імен загиблих. Пам’ятник жертвам Голодомору. Відкрито в листопаді 2008 року[7]. Надпис на пам'ятнику: «Покойтеся з миром голодом зморені»
Пам’ятник загиблим воїнам-афганцям Хрест на місці могили першого міського голови Миколи Холодиліна (1843-1925) та членів його родини. Установлений 14 жовтня 2009 року

Примітки

  1. Форостюк О. Д. Правове регулювання державно-церковних відносин у Донбасі (1917-1941). — Луганськ, 2000. — C. 127.
  2. а б в г Страсти по парку [Архівовано 2014-04-07 у Wayback Machine.] Жизнь Луганска. – 2009. – 18 листопада.
  3. а б Владимир Семистяга: "Нам точно известно место захоронения Н. Холодилина"
  4. Как Гусиновское кладбище в Луганске «Парком Дружбы» стало
  5. Форостюк О. Д. Луганщина релігійна. — Луганськ: Світлиця, 2004. — C. 90.
  6. Открыта первая очередь сквера Памяти. В планах – памятник "кому-то" и музыкальный фонтан (фото)
  7. У Луганську встановили пам'ятник жертвам голодомору й запалили свічку на www.orthodoxy.org.ua [Архівовано 5 травня 2010 у Wayback Machine.](рос.)

Джерела

  • Форостюк О. Д. Прогулянки Старим містом // Довідник куратора студентських груп. — Луганськ, 2011.