Ситагліптин

Ситагліптин
Систематизована назва за IUPAC
(R)-4-oxo-4-[3-(trifluoromethyl)-5,6-dihydro[1,2,4]triazolo[4,3-a]pyrazin-7(8H)-yl]-1-(2,4,5-trifluorophenyl)butan-2-amine
Класифікація
ATC-код A10BH01
PubChem 4369359
CAS 486460-32-6
DrugBank
Хімічна структура
Формула C16H15F6N5O 
Мол. маса 407,320 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність 87%
Метаболізм Печінка (мінім.)
Період напіввиведення 12,4 год.
Екскреція Нирки (80%)
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата ЯНУВІЯ,
«Мерк Шарп і Доум Б.В.», Нідерланди
UA/9432/01/03
02.01.2019—необмежений

Ситагліптин (англ. Sitagliptin, лат. Sitagliptinum) — таблетований цукрознижуючий лікарський засіб класу гліптинів (інгібіторів дипептидилпептидази-4) для прийому всередину.[1][2] Ситагліптин розроблений у лабораторії компанії «Merck & Co.», та застосовується у клінічній практиці з 2006 року.[3]

Фармакологічні властивості

Ситагліптин — синтетичний препарат, що відноситься до класу гліптинів. Механізм дії препарату полягає в інгібуванні ферменту дипептидилпептидази-4, який спричинює інактивацію гормонів інкретину GLP1 та GIP, що збільшують біосинтез інсуліну та його секрецію з бета-клітин підшлункової залози, як при нормальному, так і при підвищеному рівні глюкози в крові, та знижує вивільнення антагоніста інсуліну — глюкагону. Все це спричинює зниження рівня глюкози в крові. Препарат застосовується при цукровому діабеті ІІ типу для зниження рівня глюкози в крові разом із дієтою та підвищенням рівня фізичної активності, причому при застосуванні ситагліптину спостерігалось ефективне зниження рівня глікованого гемоглобіну, та не спостерігалось збільшення ризику розвитку несприятливих серцево-судинних подій, на відміну від іншого препарата групи саксагліптину, а також не спостерігалось збільшення частоти розвитку панкреатиту та злоякісних пухлин.[2]

Фармакокінетика

Ситагліптин добре всмоктується після перорального застосування, біодоступність препарату складає близько 87 %. Максимальна концентрація ситагліптину в крові досягається протягом 3 годин після прийому препарату. Ситагліптин погано (на 38 %) зв'язується з білками плазми крові. Даних за проникнення через плацентарний бар'єр, та виділення в грудне молоко людини немає. Метаболізується ситагліптин у незначній кількості в печінці з утворенням неактивних метаболітів. Виводиться препарат із організму переважно із сечею, переважно в незміненому вигляді. Період напіввиведення препарату складає 12,4 години, та зростає при важких порушеннях функції або нирок.[3][1]

Покази до застосування

Ситагліптин застосовують при цукровому діабеті ІІ типу при неефективності дієтотерапії та зниженні маси тіла, як у вигляді монотерапії, так і в комбінації з іншими пероральними цукрознижуючими препаратами.

Побічна дія

При застосуванні ситагліптину найчастішим побічним ефектом є гіпоглікемія. Іншими побічними ефектами при застосуванні препарату є:

Протипокази

Ситагліптин протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, кетоацидозі, цукровому діабеті І типу.

Форми випуску

Ситагліптин випускається у вигляді таблеток по 0,025, 0,05 і 0,1 г, а також у вигляді комбінованого препарату разом із метформіном і ертугліфлозином.[3]

Примітки

  1. а б Ліки і вагітність. Ситагліптин
  2. а б Ситаглиптин в лечении СД 2 типа: подводим итоги первого десятилетия (рос.)
  3. а б в SITagliptin (Monograph) (англ.)

Посилання