Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. Ви можете допомогти вдосконалити цю статтю, погодивши її із чинними мовними стандартами. (липень 2017)

село Синівці
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Кременецький район
Тер. громада	Борсуківська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA61020010090066821
Облікова картка	Синівці
Основні дані
Засноване	1520
Населення	361
Територія	1.785 км²
Густота населення	202.24 осіб/км²
Поштовий індекс	47412
Телефонний код	+380 3549
Географічні дані
Географічні координати	49°51′04″ пн. ш. 25°58′31″ сх. д.H G O
Водойми	річка Синявка
Відстань до районного центру	9 км
Найближча залізнична станція	Бережанка
Відстань до залізничної станції	5 км
Місцева влада
Адреса ради	47412, Тернопільська обл, Кременецький р-н, с. Борсуки, вул. Шевченка, буд. 3
Карта
Синівці
Синівці
Мапа
Синівці у Вікісховищі

Синівці́ — село в Україні, у Борсуківській сільській громаді Кременецького району Тернопільської області.

Підпорядковувалося Борсуківській сільраді. Від вересня 2016 року ввійшло у склад Борсуківської сільської громади.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Борсуківської сільської громади.^[1]

Колишні назви — Синівка, Синевич, Сенявці. Розташоване на півдні району поблизу потоку Зелена Криниця, лівого допливу р. Жирак, за 12 км від міста Ланівці і 6 км від найближчої залізничної станції Куськівці.

У селі бере початок річка Синявка.

До села приєднано хутори Береги, Додатки, Заболотці, За Двором, Лиса Гора, Могила, На Озерах, Пеньки, Рудка.

• Береги — розташований за 2,5 км від нього. У лютому 1952 р. на хуторі — 13 дворів (62 особи); тоді ж виведений із облікових даних у зв'язку з переселенням жителів у Синівці.
• Додатки — розташований за 0,5 км від нього. У лютому 1952 р. на хуторі — 4 двори (12 осіб); тоді ж виведений із облікових даних у зв'язку з переселенням жителів у Синівці.
• Заболотці — розташований за 2,5 км від нього. У лютому 1952 р. на хуторі — 3 двори (5 осіб); тоді ж виведений із облікових даних у зв'язку з переселенням жителів у Синівці.
• За Двором — розташований за 0,5 км від нього. У лютому 1952 р. на хуторі — 2 двори (5 осіб); тоді ж виведений із облікових даних у зв'язку з переселенням жителів у Синівці.
• Лиса Гора — розташований за 1 км від нього. У лютому 1952 р. на хуторі — 10 дворів (36 осіб); тоді ж виведений із облікових даних у зв'язку з переселенням жителів у Синівці.
• Могила — розташований за 2 км від нього. У лютому 1952 р. на хуторі — 6 дворів (18 осіб); тоді ж виведений із облікових даних у зв'язку з переселенням жителів у Синівці.
• На Озерах — розташований за 2,5 км від нього. У лютому 1952 р. на хуторі — 4 двори (18 осіб); тоді ж виведений із облікових даних у зв'язку з переселенням жителів у Синівці.
• Пеньки — розташований за 1,5 км від нього. У лютому 1952 р. на хуторі — 6 дворів (17 осіб); тоді ж виведений із облікових даних у зв'язку з переселенням жителів у Синівці.
• Рудка — розташований за 0,5 км від нього. У лютому 1952 р. на хуторі — 3 двори (7 осіб); тоді ж виведений із облікових даних у зв'язку з переселенням жителів у Синівці.

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки черняхівської і давньоруської культур.

Відоме від 1566 р., хоча, за переказами, поселення існувало ще в часи турецько-татарських набігів у 15 ст. — на північ від нинішнього села в урочищі Пеньки. Під час одного з таких нападів поселення спалили, а його мешканці переселилися в інше місце — під гору, в долину розмитого яру, де воно розбудувалося й розширилося. Назва походить, імовірно, від слова «синь» — синя вода, синє небо. Донині жителі села білять хати білим вапном із синюватим відтінком. За іншими переказами, поблизу поселення, поміж пшеницею й житом, щовесни цвіли сині волошки й дзвіночки; а хліб, випечений із зібраного там урожаю, мав синій відтінок.

Синівці належали ґрафам Мнішекам, від 1583 р. — Олександрі Вишневецькій.

У 1861 р. землями села володів ґраф Ржевуцький, тут було 80 дворів, 538 мешканців. Наприкінці 19 ст. у Синівцях було 140 дворів, проживало 809 осіб; тут діяла російськомовна початкова школа, де працював один вчитель і навчалися 30 учнів (переважно хлопчики).

У роки 1-ї світової війни чимало синівчан мобілізували до царської армії. За свідченнями старожилів, мешканці села К. Віннічук та М. Голячук стали Георгіївськими кавалерами: нагороджені чотирма хрестами (в тому числі золотими).

Учасниками національно-визвольних змагань 1917—1921 рр. були мешканці Синівців: полковник Армії УНР В. Чабай (за фахом учитель), а також П. Когут, А. Марценюк, П. Черняк і В. Ковбасюк із Великих Кусківців, які служили в полку під командуванням Чабая. Полк пройшов через міста Ізяслав і Славуту та був розбитий силами Антанти біля м. Торчин на Волині.

У листопаді 1918 р. на території нинішнього Лановецького району діяв Лановецько-Ямпільський партизанський загін під командуванням уродженця села В. Чабая.

Від 1921 р. село — під владою Польщі. Тоді карателі ув'язнили полковника В. Чабая в тернопільській, згодом — у львівській тюрмах. Він помер від туберкульозу в 1921 р. у родинному селі. Заарештували й синівчан М. Басюка, К. Волянюка, П. Когута, А. Пенцалюка, Й. Чабая, Р. Янчука.

У 1930-х рр. діяв осередок товариства «Просвіта», в якому найактивнішми були сестри з родини Панцелюків — Параскева (Буняк), Ольга (Вернигора) і Калина (Світач). У садибі П. Процюка розмістили хату-читальню, тут передплачували українські часописи, проводили патріотичні дійства, ставили аматорські театральні вистави. Діяльними просвітянами були мешканці села Я. Марценюк і Р. Янчук.

У 1931 р. в Синівцях проживало 813 осіб, були 163 малі й одне середнє сільські господарства; 4 крамниці; у садибі П. Волохатого функціонувала початкова школа з польською мовою навчання (2 вчителі). У 1934—1935 рр. споруджено половину навчального приміщення на 100 учнівських місць. Стара школа була зовсім занедбана та в аварійному стані в 1972—1975 роках. Школа була перебудована та повністю завершене будівництво прибудови у 1975 рр. під керівництвом директора школи Голуб Людмили Петрівни за активною допомогою та керівництвом будівництвом Голуба Володимира Івановича та Чабая Григорія Феофановича — вчителів школи.

Від вересня 1939 р. — радянська влада; тоді відкрито школу з українською мовою навчання, де працювали 7 учителів.

Від 2 липня 1941 р. до 5 березня 1944 р. село — під німецькою окупацією. На примусові роботи до Німеччини вивезли 26 мешканців Синівців, 8 із них згодом повернулися в родинне село. Під час трагічних подій 1943 р. в селі загинули 38 осіб польської національності. Цього ж року через Синівці пройшов партизанський загін під проводом С. Ковпака.

У 1944 р. до Червоної армії мобілізували 41-го синівчанина, з них 17 загинули, четверо повернулись інвалідами.

Членами ОУН були 25 мешканців села, 17 воювали в УПА, за зв'язки з ОУН і УПА 37 осіб (22 родини) вивезли на спецпоселення.

У жовтні 1949 р. організовано колгосп «Шляхом Леніна» (перший голова правління — Я. Волохатий), який у 1951 р. приєднали до колективного господарства в с. Борсуки. Спочатку об'єднане господарство назвали ім. Й. Сталіна, згодом — ім. ХХІІ з'їзду КПРС. Нині колишній колгосп реорганізовано у ПСП «Агрофірма „Горинь“» (керівник О. Гасюк).

Збереглися давні назви частин села: Заболотці, Загребля, Когутівка; урочищ — Висока межа, Додатки, Лиса гора.

Є церква Успіння Пресвятої Богородиці (1869 р., дерев'яна). Храм перевезли зі с. Старий Олексинець (Кременецький район) поставили на місці старої церкви, спорудженої у 1583 р.

Є «фіґура» Ісуса Христа.

• воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (скульптор Г. Басюк).

Дворів — 114 (2011).

• скульптор Георгій Басюк (1938 р. н.);
• вчений у галузі радіоелектроніки, доктор технічних наук, член-кореспондент Міжнародної академії інформатизації, автор 160 наукових робіт і патентів на винаходи Михайло Басюк (1959—2010);

• поліграфічний дизайнер, журналіст, дизайнер-верстальник популярних обласних і всеукраїнських газет та журналів, книг відомих авторів, член Національної спілки журналістів України Тарас Савчук (1979 р. н.).

Діють ЗОШ 1–2 ступенів, дошкільний заклад, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, торговий заклад.

• Г. Басюк, М. Бігус. Синівці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — 708 с. — ISBN 978-966-528-279-2. — С. 258.
• П. Когут, Б. Петраш, Т. Савчук, С. Трофимчук, Б. Петраш, В. Уніят. Синівці // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 676–678. — ISBN 978-966-457-228-3.