Синдром Капгра, також відомий як маячня Капгра, синдром невпізнавання або синдром помилкового впізнавання (англ.misidentification delusion) — психічний розлад, за якого людина вірить, що близького члена родини (або домашню тварину) було замінено ідентичним з вигляду самозванцем («синдром негативного двійника»), або, навпаки, коли людина в незнайомих людях упізнає свої родичів чи близьких («синдром позитивного двійника»)[1]. Крім цього, хворий може стверджувати, що погані вчинки були здійснені не ним, а його двійником. Синдром Капгра класифікується як маревний синдром помилкової ідентифікації, клас маячних переконань, який включає в себе помилкову ідентифікацію людей, місць чи об'єктів[2]. Це може відбуватися в гострих, перехідних або хронічних формах. Повідомлялося також про випадки, коли пацієнти вважають, що час було «спотворено» або «замінено»[3].
Синдром Капгра найчастіше зустрічається у людей з діагнозом параноїдальної шизофренії, але також спостерігається при пошкодженні головного мозку[4], деменції з тілами Леві[5] та інших видах деменції[6]. Часто зустрічається у людей з нейродегенеративним захворюванням, особливо в старшому віці[7]. Повідомлялося також, що він виникає у зв'язку з діабетом, гіпотиреозом і мігренню[8]. Був зафіксований випадок виникнення синдрому у здорової людини під дією кетаміну[9]. Частіше зустрічається у жінок, ніж у чоловіків, у співвідношенні приблизно 3:2[10].
Історія
Синдром Капграса названий на честь Джозефа Капгра[en] (1873—1950), французького психіатра, який вперше описав розлад у 1923 році у своїй статті[11][12], написаній разом із співавтором Жаном Ребулем-Лашо, про випадок французької жінки «Мадам Макабре», котра скаржилась, що двійники зайняли місця її чоловіка та інших людей, яких вона знала. Капгра і Ребуль-Лашо вперше назвали синдром «l'illusion des sosies», що може бути перекладений як «ілюзія подібності»[13].
Синдром Капгра спочатку вважався суто психіатричним розладом, ілюзія двійників вважалась симптомом шизофренії, і суто жіночим розладом[14], часто відзначався як симптом істерії. Більшість запропонованих роз'яснень, які спочатку випливали з роз'яснень Капрага та Ребуля-Лашо, були психоаналітичними. Тільки в 1980-х роках увага звернулась на споріднені органічні ураження головного мозку, які спочатку вважалися не суттєво пов'язаними з цим випадком або випадковими. Пізніше синдром Капгра розглядають як неврологічний розлад, в якому ілюзія в першу чергу є результатом органічних уражень головного мозку або дегенерації[15].
Діагностування
Оскільки це рідкісний та погано зрозумілий стан, не існує певного способу діагностувати ілюзію Капгра. Діагностика в основному базується на психологічній оцінці пацієнта, якого, швидше за все, завів до психолога член сім'ї або друг, якого хворий вважав двійником, а не справжньою людиною.
Лікування
Лікування недостатньо вивчене, у зв'язку з чим не існує обґрунтованого фактами підходу до лікування[16]. У його ролі зазвичай виступає терапія, в основі якої прийом антипсихотичних препаратів[16][17].
↑Блейхер В. М., Крук И. В.Капгра синдром // Толковый словарь психиатрических терминов. — Воронеж : МОДЭК, 1995. — ISBN 5-87224-067-8.(рос.)
↑Ellis, Hadyn D.; Lewis, Michael B. (1 квітня 2001). Capgras delusion: a window on face recognition. Trends in Cognitive Sciences. 5 (4): 149—156. doi:10.1016/S1364-6613(00)01620-X. PMID11287268.(англ.)
↑Josephs, K. A. (December 2007). Capgras Syndrome and Its Relationship to Neurodegenerative Disease. Archives of Neurology. 64 (12): 1762—1766. doi:10.1001/archneur.64.12.1762. PMID18071040.(англ.)
↑Bhatia, M.S (1990). Capgras syndrome in a patient with migraine. British Journal of Psychiatry. 157 (6): 917—918. doi:10.1192/bjp.157.6.917. PMID2289104.(англ.)
↑Giannini AJ, Black HR (1 січня 1978). The Psychiatric, Psychogenic and Somatopsychic Disorders Handbook. Garden City, NY: Medical Examination. с. 97—8. ISBN978-0-87488-596-5.(англ.)
↑Capgras, J. & Reboul-Lachaux, J. (1923). Illusion des sosies dans un delire systematise chronique. Bulletin de la Societe Clinique de Medicine Mentale2 6—16. (фр.)
↑Ellis, H.D.; Whitley, J.; & Luaute, J.P. (1994). Delusional misidentification. The three original papers on the Capgras, Frégoli and intermetamorphosis delusions (Classic Text No. 17). History of Psychiatry5 (17) 117—146.(англ.)
↑Bourget, D (2013). Forensic considerations of substance-induced psychosis. The Journal of the American Academy of Psychiatry and the Law. 41 (2): 168—73. PMID23771929. (англ.)