Сикани (лат. Sicani) — найдавніше доіндоєвропейське населення Сицилії, яке заселило острів ще в епоху неоліту^[1]. В XIII ст. до н. е. були відтіснені нащадками «народів моря» — сикулами та елімами, а пізніше елінізовані. Сиканам відповідає археологічна культура Кастеллуччо.

Фукідід вважав їх іберами, а Тімей із Тавроменія — автохтонним населенням. В XX столітті на підставі досліджень топонімики сиканів стали вважати вихідцями з Північної Африки^[2].

У матеріальній культурі сиканів є значна подібність з культурою Мальти епохи мегалітичних храмів. Так, кераміка поселення Оньїна у Сицилії знаходить подібність з керамікою мальтійського доісторичного поселення Бордж ін-Надур.

• Ильинская Л. С. Этнические и культурные контакты Западного и Восточного Средиземноморья в микенскую эпоху: Сицилия и Эгеида. М., 1983 г.
• Немировский А. И. История раннего Рима и Италии, Воронеж, 1962.

Це незавершена стаття з етнології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.