У 2008 році почав грати за «Верес». Потім пів року виступав за вінницьку «Ниву», після чого повернувся до «Вереса». Далі грав за черкаський «Славутич» і МФК «Миколаїв», де тричі поспіль ставав найкращим бомбардиром команди в сезоні. У 2014—2016 роках захищав кольори львівських «Карпат». Після Львова нападник змінив 6 команд і в 2020 році уп'яте повернувся до рівненського «Вереса».
Життєпис
Народився в селі КостянтинівкаСарненського районуРівненської області. У футбол почав грати в сарненській спортивній школі в Анатолія Івановича Назарчука, потім продовжив навчання в костопільському спортивному ліцеї-інтернаті «Штурм» у тренера Івана Олександровича Ярути[1].
Ігрова кар'єра
Будучи школярем 11-го класу був заявлений у другу лігу за «Верес», де і дебютував у віці 16 років. Наступного року тренер Олег Федорчук запросив Сергійчука в збірну другої ліги групи «А» для участі у Кубку ПФЛ. У півфінальному матчі проти студентської збірної України Сергійчук не реалізував пенальті, зате в матчі за третє місце відзначився двома голами з гри у ворота збірної першої ліги.
Після цього турніру Федорчук забрав нападника до себе в вінницьку «Ниву», але через високу конкуренцію в цій команді Сергійчук через пів року був змушений повернутися у «Верес». За цей час провів за команду 9 ігор, але голами не відзначився. Потім деякий час грав у чемпіонаті області за «Маяк» (Сарни).
Навесні 2011 року за рекомендацією Івана Ярути тренер «Славутича» Олександр Кирилюк запросив Сергійчука в Черкаси. Михайло грав за «Славутич» з першого офіційного матчу. Виступаючи з командою у чемпіонаті серед аматорів, не забив жодного гола, але щойно колектив підвищився в класі, форвард Сергійчук почав справно забивати[2], ставши його найкращим бомбардиром в перших двох сезонах у другій лізі.
Улітку 2013 року Олег Федорчук очолив «Миколаїв» і знову запросив у свою команду Сергійчука[3]. Цей трансфер був примітний тим, що вперше за десять років «Миколаїв» заплатив гроші за футболіста[4]. Уже в другому матчі у футболці «корабелів» Сергійчук зробив дубль у ворота тернопільської «Ниви», а в жовтні, після матчу Кубка України проти «Миколаєва», тренер донецького «Шахтаря»Мірча Луческу виділив футболіста: «Сподобався 9-й номер, Сергійчук. Він помітно вирізнявся»[5]. У березні наступного року нападник покинув «корабелів» у статусі найкращого бомбардира літньо-осінньої частини сезону першої ліги, забивши 10 голів у 20 зіграних матчах[6].
У березні 2014 року Сергійчук став гравцем львівських«Карпат», з якими уклав контракт до 31 грудня 2018 року[7]. Залишок сезону 2013/14 футболіст провів у молодіжній команді «зелених левів», де зіграв у 5 матчах молодіжної першості. Міжсезоння нападник провів з основним складом львів'ян. Під час зборів відзначився дублем у товариському матчі зі словацькою «Жиліною»[8].
Враховуючи відсутність досвіду виступів у елітному дивізіоні, гра Сергійчука у першому повноцінному півріччі в «Карпатах» за рівнем виконавської майстерності, швидкості прийняття рішень, вмінню вибирати позицію і вести єдиноборства виглядала сирою. Свій єдиний гол в поєдинках Прем'єр-ліги він забив лише в 11-му турі, коли відзначився у воротах «Зорі»[11]. За словами тренера «Карпат» Богдана Стронціцкого«Михайлу не вистачало стабільності, ігри з гарячим серцем і холодним розумом»[11].
7 серпня 2015 року було оголошено, що Сергійчук перейшов на правах оренди до кінця сезону 2015/16 в ужгородську«Говерлу», при цьому за договором у «Карпат» було право відкликати гравця в зимове трансферне вікно[12]. Загалом у тому чемпіонаті за команду В'ячеслава Грозного провів 17 матчів, в яких відзначився двома забитими голами.
1 липня 2016 року офіційно повернувся до рівненського «Вереса»[13]. Незважаючи на 4 забитих м'ячі у Першій лізі за рівнян 16 лютого 2017 перейшов до «Олімпіка» (Донецьк)[14], який виступав у Прем'єр-лізі. За донецьку команду зіграв 9 ігор в УПЛ і відзначився двома голами. Цікаво, що постраждали від його результативних дій гранди українського футболу: київське «Динамо» та донецький «Шахтар». Улітку 2017 року він знову повернувся до «Вереса»[15], втретє у своїй кар'єрі.
У березні 2018 року підписав угоду з полтавською «Ворсклою»[16], за яку встиг зіграти у 20 матчах чемпіонату і забив три голи, один з яких, знову ж таки, у ворота чемпіона України донецького «Шахтаря». 12 січня 2019 року покинув полтавський клуб після закінчення контракту[17].
18 січня підписав угоду з чернігівською «Десною». Дебютував в УПЛ за нову команду 31 серпня 2018 року у домашній грі проти одеського «Чорноморця», а два свої м'ячі у чемпіонаті забив колишній команді - полтавській «Ворсклі», коли чернігівчани на виїзді 23 квітня 2019 року зіграли у Полтаві результативну нічию (3:3).
Залишив «Десну» у червні 2019 році, підписавши півторарічний контракт із найтитулованішим клубом Латвії «Вентспілсом». У чемпіонаті Латвії провів 9 матчів, у яких відзначився одним голом. Також взяв участь у 6 іграх кваліфікаційних раундів ЛЄ, забивши в них 2 м'ячі. В кінці листопада 2019 року за взаємною згодою сторін залишив команду у зв'язку із важкою травмою, яку отримав на одному із тренувань.
У серпні 2020 підписав дворічний контракт із рівненським «Вересом», за який виступав упродовж трьох сезонів. Разом із рівнянами виграв золоті нагороди Першої ліги та здобув право знову грати в УПЛ. У червні 2022 року продовжив термін дії угоди ще на один сезон, проте вже в кінці року залишив команду[18].
У березні 2023 року підписав угоду з футбольним клубом «Буковина» (Чернівці)[19], за який дебютував 9 квітня того ж року в матчі Першої ліги проти клубу «Полтава», у тій же грі на 11-хвилині відзначився і дебютним голом за нову команду[20]. Проте вже в червні того ж року у статусі вільного агента залишив розташування чернівецького клубу — Михайло провів у складі «жовто-чорних» вісім поєдинків, в яких записав у свій актив чотири голи та дві результативні передачі[21].
У липні 2023 року підписав контракт з клубом-дебютантом першої української ліги «Нива» (Бузова)[22]. 28 липня 2023 року зіграв першу гру за колектив із Київщини, а 11 серпня відзначився дебютним голом за нову команду, засмутивши на 4 хвилині гри голкіпера тернопільської «Ниви» Максима Механіва. У зимове міжсезоння отримав статус вільного агента[23], після чого кар'єру продовжив у клубі «Діназ»[24].
Перед стартом 2024/25 сезону став гравцем друголігового клубу «Тростянець»[25].
