Фе́ренц Іва́нович Семан (творче ім'я — Ичі , в перекладі з угорської — молодший брат) (*27 березня 1937 , Ужгород — 2004 , Ужгород) — український художник , за походженням угорець , все життя прожив в Ужгороді. Лауреат Міжнародної премії імені Шимона Голлоші (1991 ).
Семан Ференц Іванович. Фото: Дорогович Михайло Семан — один з найталановитіших учнів А. Ерделі та Ф. Манайла . Дружив з С. Параджановим . 1958 року закінчив Ужгородське училище декоративно-прикладного мистецтва , однак двері професійних «вишів» виявилися для нього зачиненими: за молодим художником міцно закріпилась репутація «ненадійного», «прислужника чужої ідеології». Після відповіді на лист-прохання від Ф. Семана до секретаріату М. Хрущова , про можливість навчатися у вищому навчальному закладі де йому надали дозвіл але за межами республіки, Семану пощастило стати вільним слухачем Талліннського художнього інституту .
У 1960-х на запрошення Т. Яблонської перебував у творчій групі, яка працювала в Седневі . Належав до художнього андеграунду «шістдесятників» .
В 1968 році йому вдалося відкрити персональну виставку своїх творів. Але за два дні вона була закрита. Сестра Ференца не повернулася із закордонної поїздки, і Семан остаточно потрапляє до списку неблагонадійних. На наступні виставки Ф. Семана на теренах України довелося чекати аж до початку 90-х років , після розвалу СРСР .
В роботах Семана прочитується відгомін творчості Матісса , Пікассо , Ван Гога , німецьких експресіоністів Е. Нольде , Е. Кірхнера , Ф. Марка , також відчутний вплив сюрреалістів та дадаїстів у колажах та графіці .
Ференца Семана також можна приєднати до генерації українських абстракціоністів 60 — 70 -х років: К. Звіринського , В. Ламаха , Г. Гавриленка , О. Дубовика . Саме вони закладали підвалини «художнього бунту», який вибухнув у творчості модерністів 90-х років ХХ ст.
↑ Artists of the World — B , Boston : Verlag Walter de Gruyter , 2022. — ISSN 2750-6088
