Седиментаційний басейн (басейн осадконакопичення) — від'ємна геоморфологічна структура земної кори, де накопичуються різноманітні комплекси осадових відкладів^[1].

Седиментаційні басейни бувають двох головних типів, що різняться за процесами генезису та розвитку:

• Внутрішньоокеанічні в основі своїй мають земну кору океанічного типу (іноді перехідного). Задугові басейни — западини окраїнних морів в тилу острівних дуг, міждугові та переддугові; глибоководні жолоби, зони рифту серединно-океанічних хребтів, абісальні улоговини ложа Світового океану. Площа морських осадових басейнів Світового океану досягає 26 млн км².
• Внутрішньоконтинентальні в основі своїй мають земну кору континентального типу. На платформах це молоді синеклизи, перикратонні опускання, що виражаються в рельєфі різноманітними котловинами — континентальними, озерними, внутрішніх і шельфових морів). У складчастих областях — крайові прогини і міжгірні прогини. У зоні континентальних рифтів проявляються в рельєфі западинами тектонічних озер, долинами річок.

Седиментаційні басейни також класифікують за хімічним складом вод, що їх заповнюють:

• нормальної солоності,
• солонувато-водні,
• осолонені,
• прісні,
• із сірководневим зараженням.

З осадовим заповненням седиментаційних басейнів пов'язані родовища нафти і природного газу (75% площі континентального шельфу перспективно на поклади вуглеводнів), кам'яного вугілля, кам'яної, калійних та ін. солей, осадових руд металів (заліза, марганцю, алюмінію та ін.), фосфоритів тощо.

• Седиментація
• Седиментаційні води

• Никишин А. М. Механизмы образования осадочных басейнов // Соросовский образовательный журнал. — М. : ISSEP, 2001. — Т. 7, № 4. — С. 63-68.