Світське язичництво

Світське язичництво або гуманістичне язичництво — це світогляд, який підтримує чесноти й принципи, пов'язані з язичництвом, зберігаючи при цьому світський світогляд. Підходи до світського язичництва різняться, але можуть включати повагу до живих істот і самої Землі, відкидаючи при цьому віру в божества. Світські язичники можуть визнавати богинь/богів як корисні метафори для різних життєвих циклів або переосмислювати магію як суто психологічну практику.

Історичні передумови

Упродовж християнізації Європи Отці Церкви регулярно секуляризували язичницькі божества і міфи через евгемеризм — практику, коли божества інтерпретуються як історичні постаті, яким у певний момент стали поклонятися як богам.[1] Климент Олександрійський підсумував цей підхід у «Cohortatio ad gentes», звертаючись до язичників: «Ті, кому ви вклоняєтеся, колись були такими ж людьми, як і ви».[2]

У 18-му столітті з'явилася значна кількість праць, які намагалися «розкрити» концепції античного світу, в тому числі язичницьких богів[3]. Це породило раціоналістичні та атеїстичні інтерпретації античних міфологічних концепцій, а античні тексти іноді читалися так, ніби вони були написані сучасниками філософів Просвітництва, які обговорювали ті ж теми, що й вони, з тієї ж гуманістичної перспективи[3].

Неоязичництво

Деякі прихильники сучасного язичництва розробили гуманістичні або світські підходи, де важливі аспекти язичницького світогляду приймаються, але божества не шануються як реальні або надприродні істоти. Ці підходи набувають найрізноманітніших форм.

У 19 столітті французький письменник Луї Менар використав термін «містичне язичництво» для своєї спроби створити заміну організованій релігії, в якій він використовував гуманістичний підхід, щоб визнати важливість символів та ірраціонального. Концепція мала значний вплив на поета Леконта де Ліля та парнаський рух[4].

Деякі язичницькі відродженці надихаються теоріями Карла Юнга про архетипи та колективне несвідоме. Юнг розглядав езотеричні та міфологічні теми у світській та науковій, але у не зневажливій манері[5].

«Безбожне язичництво: Голоси нетеїстичних язичників» (англ. Godless Paganism: Voices of Non-Theistic Pagans), американська антологія під редакцією Джона Халстеда, була опублікована у 2016 році й містить низку есе про світські підходи до язичництва. «Атеоязичництво: Шанобливий до Землі шлях, закорінений у науці» (англ. Atheopaganism: An Earth-Honoring Path Rooted in Science) була опублікована у 2019 році Марком Гріном і представляє методологію, обґрунтування, набір цінностей і практик для конфесії натуралістичного язичництва.

Політична теологія

У контексті політичної теології філософ Одо Марквард[en]стверджував, що поділ влади є «розчарованим поверненням політеїзму»[6]. Його есе 1979 року на цю тему «На похвалу політеїзму» (англ. In Praise of Polytheism) викликало суперечки серед німецьких науковців. На противагу Маркварду, філософ Якоб Таубес[en], який захищав секуляризовану версію апокаліптичної есхатології, стверджував, що секуляризованою, політичною версією язичництва є тоталітаризм[7].

Примітки

  1. ↑ Euhemerism: A Mediaeval Interpretation of Classical Paganism, John Daniel Cooke, Speculum, Vol. 2, No. 4, Oct., 1927, p. 397.
  2. ↑ Quoted in Seznec (1995) The Survival of the Pagan Gods Princeton University Press pg 12, who observes (p. 13) of the numerous Christian examples he mentions, «Thus Euhemerism became a favorite weapon of the Christian polemicists, a weapon they made use of at every turn».
  3. ↑ а б Manuel, Frank E. (1967) [1959]. The Eighteenth Century Confronts the Gods. New York: Atheneum.
  4. ↑ Seymour-Smith, Martin (1985). Macmillan guide to modern world literature. Macmillan reference books (вид. 3. ed. (completely rev.)). London: Macmillan. ISBN 978-0-333-33464-5.
  5. ↑ Gardell, Mattias (2003). Gods of the blood: the pagan revival and white separatism. Durham, N.C. London: Duke University Press. ISBN 978-0-8223-3071-4.
  6. ↑ Piegeler, Hildegard; Prohl, Inken; Rademacher, Stefan (2004). Gelebte Religionen: Untersuchungen zur sozialen Gestaltungskraft religiöser Vorstellungen und Praktiken in Geschichte und Gegenwart ; Festschrift für Hartmut Zinser zum 60. Geburtstag (нім.). Königshausen & Neumann. ISBN 978-3-8260-2768-0.
  7. ↑ Styfhals, Willem (2019). No spiritual investment in the world: gnosticism and postwar German philosophy. A signal book. Ithaca London: Cornell University Press and Cornell University Library. ISBN 978-1-5017-3099-3.