Свято-Успенський собор у місті Дніпро, у старовинній частині міста — Половиці на межі з місцевістю Каміння. Дерев'яний Успенський храм існував у 1797—1838 роках; кам'яний — у 1850—1936 роках до його руйнації більшовиками. Собор розташований на Успенській площі, що була церковним майданом Половиці й однією з найкрасивіших площ дорадянського Катеринослава.
Обрані громадою представили це новоросійському губернатору Миколі Язикову. У своєму повідомленні Словенській духовній Консисторії губернатор повідомив про бажання мешканців державної слободи Половиці зі 125 дворами у Новом Кодаці Саксаганського повіту Новоросійської губернії побудувати дерев'яну церкву Петра і Павла власним коштом і про відведення 120 десятин землі під церкву. Для цього був найнятий будівельний майстер з Кам'янки Данило Дерев'янко.
Словенська духовна Консисторія знайшла у Половиці 125 дворів, у яких мешкали державні поселенці, люди вільні. Вони були частиною українці й частиною людьми з Польщі. Відстань до Нового Кодаку була 9 верств і до Старого Кодаку — 14 верств. Слобода зобов'язалася платити на утримання церкви по 20 копійок з хати.
24 липня1781 року місце під Петропавлівську церкву було освячено. Проте 19 серпня1783 року вже побудована церква геть згоріла.
Храм Казанської Божої Матері (1786-93)
У серпні 1786 року обрані громадою люди просили преосвященного Нікіфора освятити молитовний будинок і пояснили, що припинили відбудовувати церкву через невизначеність кварталів Катеринослава, що почав будуватися в Половиці, бо не було можливо визначити найліпше місце для церкви. Молитовний будинок був на місці сучасного будинку за адресою Успенська площа, 1.
У листопаді 1786 року протопоп дав у вжиток похідну церкву Казанської Богоматері в Половицю, яку було встановлено на місці згорілої. У 1788 році цю церкву було вирішено перебудувати міцним деревом і перейменувати на церкву Казанської Божої матері. Католицька церква з 1-го Катеринослава була розібрана й відбудована до 15 січня1791 року у Половиці-Катеринославі як церква Казанської Божої Матері замість згорілої Петропавлівської.
1793 року Казанський храм було перенесено до Сухачівки, де було переселено українських мешканців Половиці. Того ж року духовне правління протоієрея було переведено з Нового Кодака до Катеринослава.
Після рішення побудувати на її місці Свято-Успенського храму, дерев'яний храм Казанської Божої матері було вирішено відбудувати на південному пагірку Половиці на Великій Привозній площі (сучасна площа Героїв майдану) для потреб купців й назвати в ім'я Зшестя Святого Духу. Згодом на її місці зведено кам'яний Свято-Троїцький кафедральний собор, що стоїть на місці тієї церкви. За нею названа Казанська вулиця, що тепер називається вулиця Михайла Грушевського.
Дерев'яний Свято-Успенський храм (1797—1838)
Вітху церкву Казанської Божої матері було замінено на дерев'яну Свято-Успенську церкву, що почали будувати біля дерев'яної 1796 року і закінчено у липні 1797 року. Вона була перевезена з Сокольського Преображенського монастиря, що було закрито[1].
Успенський собор на поч. XX ст. Вигляд з Соборного пагорбу на північ. Успенський собор домінує над колишньою козацькою Половицею. Перед собором - будівля хоральної синагоги "Золота троянда". На задньому плані видно річка Дніпро та Мануйлівка
Проєкт нового Успенського кам'яного собору розроблено 1837 року у Петербурзі членами Будівельного комітету та Комісії проєктів та кошторисів, архітекторами Людвігом Шарлеманем й Пьєтро Вісконті, які розробили роком раніше Троїцький кафедральний собор. Проєкти виконані в російсько-візантійському стилі, що інтенсивно насаджувався за правління Миколи I (1825—1855), який є штучним поєднанням пізнього класицизму з елементами російської та візантійської храмової архітектури.[2] Будівництво виконано переважно за кошт купця й неодноразового міського голови Івана Васильовича Колесникова[1].
Успенський кам'яний собор звели подалі на південний захід від дерев'яного храму в 1839—1850 роках. Ознаками російсько-візантійського стилю у храмі є підкреслена монументальність, деяка ваговитість й масивність головного об'єму, характерне п'ятиголів'я з діагональним розміщенням чотирьох менших голів навколо розвиненої центральної, шоломоподібне завершення барабанів, кілеподібні обриси фронтонів, порталів, наличників та інше. Церковна будівля становить собою прямокутник. Оформлення фасаду було дуже суворим, з мінімумом декору. Успенський собор був зовні подібний Троїцькому собору[3].
Виділявся храм своєю дзвіницею, тривалий час була найвищою будівлею нижньої частини міста. Дзвіниця храму містила угорі головний катеринославський годинник братів «Бутеноп», що також виробили годинник для Спаської баштимосковського кремля.[4]
Успенський собор наприкінці Караїмської вулиці, нинішня вул.Липинського.
З 1910 року електростанція Катеринослава ЦЕС, крім вулиць, парків, навчальних закладів, лікарень, під час свят ілюмінувала Успенську церкву у Половиці та Преображенський собор на Горі[5].
1936 року храм закрили, куполи та дзвіницю знесли, а саму будівлю перебудували на корпус міської лікарні № 10 на вулиці Коцюбинського, до якої прибудована колишня школа № 22[2].
Відбудова собору (з 2009)
2009 року міська влада Дніпра проголосила про відновлення для РПЦ в Україні відновлення храму. У 2012 році Свято-Успенський собор УПЦ-МП почав свою роботу[1].
.jpg)
